Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопанич Г.Г., суддів Алєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Декс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.) у справі № 5011-16/4107-2012 Господарського суду міста Києваза позовом Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" до Приватного акціонерного товариства "Декс" про визнання пунктів договору недійсним, за участю представників позивача Федоренко О.П., відповідачане з'явились,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. у справі № 5011-16/4107-2012 відмовлено повністю в позові Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" до Приватного акціонерного товариства "Декс" про визнання недійсними п. 8.3 в частині слів: "та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт" та п. 9.4 договору субпідряду від 04.03.2009 р. № 14-СП.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. рішення Господарського міста Києва від 15.05.2012 р. у справі № 5011-16/4107-2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсними пункти 9.4 договору № 14-СП від 04.03.2009 р., укладеного між Акціонерним товариством закритого типу "Декс", найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство "Декс", та Приватним підприємством "Управляюча компанія "Метрополія", а також та п. 8.3 цього договору в частині слів: "та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 212, 530 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спірні умови договору, згідно з якими виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості робіт ставиться в залежність від надходження коштів від замовника, який не є стороною спірного договору, на думку скаржника, не суперечать вищенаведеним положенням законодавства.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. В судове засідання 03.12.2012р. представники відповідача не з'явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Акціонерним товариством закритого типу "Декс", найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство "Декс", (генпідрядник) та Приватним підприємством "Управляюча компанія "Метрополія" (підрядник) 04.03.2009 р. укладено договір субпідряду № 14-СП на виконання передпроектних робіт.

Згідно з п. 1.1 договору даний договір укладено на виконання договору від 16.01.2009 р. № 139-ПР/9/КБ виконання передпроектних робіт з вибору та погодження трас заходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська", укладеного між Акціонерним товариством закритого типу "Декс" та Державним підприємством Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Центральної електроенергетичної системи. Замовником всіх робіт є Державне підприємство Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Центральної електроенергетичної системи.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник зобов'язався згідно з завданням на проектування (додаток 1 до договору) виконати передпроектні роботи в частині землеустрою, а генпідрядник зобов'язався прийняти виконані підрядником передпроектні роботи та оплатити їх на умовах цього договору, а саме:

- камеральна розробка та погодження варіантів напрямків трас ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська" з нанесенням на плани землекористувачів;

- отримання відповідних висновків і погоджень землекористувачів, землевласників та зацікавлених організацій щодо місця розташування траси заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська";

- оформлення актів вибору земельних ділянок для розміщення заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська".

У п. 1.3 договору сторони узгодили, що склад, обсяги та вартість робіт, що виконуються підрядником, визначені календарним планом виконання та фінансування робіт (додаток 2 до договору) та протоколом узгодження вартості робіт (додаток 3 до договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що датою початку виконання робіт є дата, зокрема, отримання підрядником від генпідрядника оплати авансу відповідно до п. 8.2 договору.

Згідно з п. 8.2 договору сума авансу становить 30 відсотків від вартості договору та складає 935.424,00 грн. (разом з ПДВ), що сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання генпідрядником грошових коштів від замовника.

Відповідно до п. 8.3 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів приймання-передавання виконаних робіт та їх вартості з пропорційним вирахуванням сплаченого авансу, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання відповідного акта приймання-передавання та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт.

За умовами пункту 9.4 договору генпідрядник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за даним договором у випадку неотримання або несвоєчасного отримання фінансування від замовника цих робіт.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що п. 8.3 договору в частині: "та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт" та п. 9.4 договору повністю є недійсними, оскільки суперечать ст.ст. 530, 837, 838, 887 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні положення вказаного договору не суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, як і суд апеляційної інстанції, не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно з яким відповідно до ст. 837 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як генпідрядника за договором № 14-СП оплатити прийняті роботи виникає в силу положень закону та п. 1.2 договору № 14-СП.

При цьому в п. 8.3 договору №14-СП сторонами узгоджено не умови виникнення у генпідрядника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що спірні пункти договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт після надходження фінансування від замовника -Державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго", суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 8.3 договору № 14-СП визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника робіт -Державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго". Проте вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі замовником всіх робіт без зазначення реквізитів цієї особи.

Спірними пунктами договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як зазначалось вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу).

Статтею 217 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Касаційна інстанція відзначає, що встановлення спірними пунктами договору залежності виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від Державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго" (як замовника) суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - Державним підприємством Національною енергетичною компанією "Укренерго") чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про невідповідність спірних положень договору наведеним положенням законодавства.

В свою чергу, зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття помилкового рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову та визнання спірних пунктів договору недійними.

Апеляційний суд також вірно відзначив, що перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про порушення свого права (неможливість отримати позивачем від відповідача оплату вартості виконаних та прийнятих останнім робіт) позивачу стало відомо саме з рішення Господарського суду міста Києва у справі № 39/213 від 06.02.2012 р., а тому строк позовної давності потрібно обраховувати саме з вказаної дати.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Декс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. у справі № 5011-16/4107-2012 - без змін.