Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі господарського суду Тернопільської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" про стягнення 335 728,17 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Балда-Денисюк Л.М.,- відповідача: Криницький О.М., Конобась М.С., Сергієнко Р.М.

В червні 2012 року ВАТ "Тернопільобленерго" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Теркурій-2" про стягнення 335 728,17 грн. вартості недоврахованої електричної енергії.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року апеляційну скаргу задоволено, зазначене рішення скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

постанова апеляційного господарського суду мотивована обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Теркурій-2" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2007 року між ВАТ "Тернопільобленерго" (як постачальником) та ТОВ "Теркурій-2" (як споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 2287, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 5630 кВТ, а відповідач - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами договору (п.1.1. договору).

Додатком № 7 до договору визначено, що в комірці № 18 ТП-1 РП-42 встановлений трансформатор струму з коефіцієнтом трансформації струму К-20 (100/5), розрахунковий коефіцієнт -2000 (п.10 додатку).

20.07.2011 року позивачем проведено перевірку засобів обліку електроенергії, за результатами якої складено акт про порушення № 000550, в якому зазначено, що "одночасними замірами первинних і вторинних струмів, фіксацією даних лічильника і відповідними розрахунками встановлено, що коефіцієнт трансформації струму фактично становить К=30 (150/5), а поданих рапортів споживача К=20. Відповідно, розрахунки проводяться тільки за 66% від фактично спожитої електроенергії.

Відповідно до цього, позивачем нараховано відповідачеві 335 728,17 грн. заборгованості та 23.04.2012 року надіслано вимогу про її сплату, яку останнім не здійснено.

Предметом даного судового спору є вимоги енергопостачальної організації до споживача про відшкодування збитків, понесених позивачем внаслідок допущеної в договорі помилки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Стаття 275 ГК України, передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 7.5 договору зазначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатку № 7 оформлюються акт про використану електричну енергію, акт результатів замірів електричної потужності та акт контрольного зняття показів приладів обліку.

Також, згідно додатку № 7, покази засобів обліку фіксуються представниками постачальниками і споживача або представником споживача. Планова перевірка розрахункових засобів електроенергії здійснюється постачальником.

Виходячи з вищезазначеного, сторони в договорі та додатках до нього встановили, що позивач має безперешкодний доступ до засобів обліку, відповідач протягом 2009-2011 років оплачував рахунки постачальника із застосуванням розрахункового коефіцієнта 2000, а претензій у енергопостачальної організації до споживача не було, тобто сторони належним чином виконували взяті на себе зобов'язання.

Крім того, 28.01.2008 року сторонами було складено акт про пломбування приладів обліку та струмоведучих частин електроустановки на об'єкті ЦРП-42, отже, сторонами при укладенні договору здійснювалась перевірка трансформатора, і позивач не був позбавлений можливості встановити, який трансформатор струму встановлено споживачу.

Отже, при укладенні договору сторони вказали, що в даній комірці знаходиться трансформатор струму 100/5 замість фактично встановленого 150/5. При таких обставинах, вина споживача відсутня.

Відповідно до п. 10.10 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , споживач не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну постачальнику електричної енергії, яка викликана некваліфікованими діями персоналу енергопостачальної організації.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов до протилежного висновку, тому судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі № 2/33/5022-450/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року з даної справи залишити в силі.

Стягнути з ВАТ "Тернопільобленерго" на користь ТОВ "Теркурій-2" 3 357, 28 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.