5010/124/2012-28/11 Про стягнення заборгованості за лізинговими платежами - 15.11.2012 Прийняття

головуючого суддів: С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на постанову від 29.08.2012 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5010/124/2012-28/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 241 898, 20 грн. та зобов'язання передати гусеничний трактор вартістю 1 096 771, 91 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:позивача Тиліпський Д.В. (дов. від 26.03.2012) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 169434 грн. 65 коп., з яких: 154 789 грн. 43 коп. - заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. - пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, повернення предмету лізингу вартістю 1059790 грн. 55 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.08 щодо сплати лізингових платежів та повернення предмету лізингу на вимогу позивача.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 (колегія суддів: І.Кавлак, Л.Неверовська, Т.Максимів), яке залишене без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 (колегія суддів: Х.Мурська, Л.Данко, Н.Кравчук), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" задоволений частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" -154 789 грн. 43 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 2350 грн. 20 коп. 3% річних; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 12295 грн. 02 коп. пені, 62863 грн. 55 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу, 9 600 грн. збитків та передачі позивачу гусеничного екскаватора Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ковша екскаваційного, підсиленого, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп. -відмовлено.

Судові рішення мотивовані таким.

1 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" укладений Договір фінансового лізингу № UA28L-08-02.

Пунктом 1.1. розділу 2 Договору лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Предметом лізингу за Договором - специфікація (додаток №1 до договору) є гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить разом з ПДВ 1 096 771,91 гривень, що на час укладення Договору було еквівалентно 226 152,53 доларам США.

На виконання умов договору позивач придбав у продавця визначене в специфікації (додаток №1 до договору) обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі обладнання від 4 серпня 2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно пункту 4.2. Договору Відповідач сплачує всі платежі, зазначені в Договорі за курсом на дату платежу в національній валюті.

Відповідно до положень пункту 4.6. Договору, Лізингоодержувач провадить сплату частини загальної суми лізингових платежів щомісячно в порядку і розмірах, зазначених в Додатку №3 до цього Договору.

Строк лізингу для цілей даного Договору становить 36 місяців (пункт 6.1. Договору).

Сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за Договором: Додаткову угоду №1 від 4 серпня 2008 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року, Додаткову угоду № 2 від 31 липня 2009 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року, Додаткову угоду № 3 від 30 грудня 2009 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року та Додаткову угоду № 4 від 12 листопада 2010 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року.

Всупереч договірних зобов'язань, відповідач не проводив своєчасно та в повній мірі розрахунки по зобов'язаннях за договором фінансового лізингу № UA48L-08-02 від 01.07.2008, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 154789 грн. 43 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ч. 1 ст. 16 вказаного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За договором фінансового лізингу сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в іноземній валюті, на день виникнення зобов'язання зі сплати перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту відповідне грошове зобов'язання є гривневим, у зв'язку з чим у разі прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (постанова ВСУ від 27.03.2012 №55/440). З огляду на викладене заперечення відповідача про неправомірне визначення грошового зобов"язання в іноземній валюті є безпідставними.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті періодичних лізингових платежів, тому вимоги позивача про стягнення 154789 грн. 43 коп. заборгованості за лізинговими платежами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 2350 грн. 20 коп. судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про повернення предмету лізингу, стягнення пені, стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п.17.2 Загальних умов договору, позивач вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку у випадках не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Згідно п.7.ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Матеріалами справи не доведено, що позивачем було дотримано встановлений п.23.5 Загальних умов порядок направлення відповідачу за його місцезнаходженням повідомлення про відмову від договору.

Доводи позивача про те, що фіскальний чек та опис вкладення є достатніми доказами повідомлення відповідача про відмову від договору та посилання на постанову Вищого господарського суду України від 04.10.2007 №2/284 є помилковими, оскільки по-перше, зроблені без врахування обставин конкретної справи, а по-друге, позивачем помилково ототожнюється факт надсилання повідомлення із фактом його отримання.

На неодноразові вимоги ухвалами суду позивачем не подано повідомлення про вручення поштового відправлення або довідку поштового зв'язку про повернення поштового відправлення з повідомленням про вручення через закінчення терміну зберігання.

Судом відмовлено у задоволенні і вимоги про стягнення пені на підставі п.14.8 Загальних умов договору. Так, відповідно до п.14. 8 Загальних умов зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця.

У ході судових засідань судом встановлено, що письмових вимог про стягнення пені, крім повідомлення від 05.01.12 №03/01 про відмову від договору, позивачем не направлялось.

Як вбачається із змісту повідомлення від 05.01.2012 №03/01 про відмову від договору, у вказаному повідомленні також заявлена вимога про стягнення пені, але на підставі п.14.7, а не на підставі п.14.8 Загальних умов.

Крім того, з огляду на те, що господарським судом встановлено факт неодержання вказаного повідомлення відповідачем та враховуючи положення п.14.8 Загальних умов договору, вимоги про стягнення пені є безпідставними.

Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку про недоведеність припинення лізингових правовідносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору лізингу, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про повернення майна та застосування до відповідача санкції передбаченої ст. 785 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9600 грн. суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної вище вимоги позивач посилається на договір №1/2011 від 17.11.2011, додаток №2 до договору №1/2011 від 17.11.2011, акт №2 приймання передачі наданих послуг від 12.01.2012, платіжне доручення № 5632 від 04.01.2012 та п.п.3.1.5 Загальних Умов відповідно до якого, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства, договору лізингу та Загальних Умов.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 9600 грн., сплачена ним за отримані юридичні послуги надані ТзОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», не може розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Таким чином, віднесення до збитків витрат позивача на правову допомогу суперечить закону, зокрема положенням ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України. При цьому, вимоги в частині стягнення 9600 грн. не можуть бути відшкодовані позивачеві і на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки статтею 44 ГПК України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування норм права судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу, стягнення пені, збитків, неустойки, просить у цій частині прийняти нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша особа довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про повернення предмету лізингу з підстав вчиненої лізингодавцем відмови від договору є правомірною з посиланням на те, що на вимогу суду лізингодавцем не надані докази про вручення лізингоодержувачу поштового відправлення про відмову від договору (особа довідалася про відмову від договору) або довідку поштового зв'язку про повернення поштового відправлення через закінчення терміну зберігання (особа могла довідатися про таку відмову).

Відповідно до п.14.8 Загальних умов договору фінансового лізингу пеня за прострочену виконання грошового зобов'язання нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем письмової вимоги про виплату пені.

Така умова договору є способом досудового врегулювання спору, визначеного розділом ІІ ГПК України (1798-12) . Положенням ст. 6 ГПК України визначено, що претензія (у даному випадку вимога) надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовується відсутністю належних доказів про заявлення такої вимоги з мотивів аналогічних за вимогою про повернення предмету лізингу, що підтримується колегією суддів Вищого господарського суду України.

Крім того, відповідно до положень ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про сплату неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України господарськими судами попередніх інстанцій правомірно обґрунтована чинністю договору лізингу.

Правомірною є відмова господарських судів попередніх інстанцій у стягненні збитків, спричинених необхідністю позивача залучити юридичні послуги з метою подання позову, оскільки ст. 44 ГПК України є спеціальною нормою, яка врегульовує лише оплату послуг адвоката як юридичної послуги з веденням судової справи.