Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б. М. суддів: Коваленка В. М., Короткевича О. Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі № 28/40-б за заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" про банкрутство за участю представників сторін: від ЖБК "Академічний18" - Кузнєцова М.І., Кузьков В.П., Любанова О.П., Скочинська О.С., Портяник С.Ф., Монтян Т.М.; від арбітражного керуючого - Кошліченко В.С.

Провадження у справі № 28/40-б порушено за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" ухвалою господарського суду м. Києва від 13.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року, (суддя Омельченко Л. В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року (колегія суддів: головуючий Верховець А. А., судді: Остапенко О. М., Шипко В. В.), припинено процедуру розпорядження майном, введено процедури санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Назаренко Л. С.

Житлово-будівельний кооператив "Академічний 18" не погодився з вищезазначеними рішеннями та звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати вказані рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі. В обґрунтування касаційної скарги стверджує про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.01.2011 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" порушено провадження у справі про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2011 року визнано вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" в розмірі 1 067 040,01 грн.

В газеті "Урядовий кур'єр" № 100 від 03.06.2011 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18".

Реєстр вимог кредиторів боржника у даній справі затверджено ухвалою господарського суду від 17.01.2013 року.

12.09.2013 року головою комітету кредиторів було подано клопотання про введення процедури санації боржника та призначення керуючим санацією - Назаренка Л. С. Вказані рішення були прийняті на засіданні зборів комітету кредиторів боржника, що відбулися 09.09.2013 року.

04.11.2013 року припинено процедуру розпорядження майном введено процедури санації та призначено керуючим санацією Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" арбітражного керуючого Назаренко Л. С.

Рішення суду було мотивоване наявністю клопотання комітету кредиторів про відкриття у справі про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" процедури санації.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 1 Закону, санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника; ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство, лише рішення та клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації не є достатньою правовою підставою для ухвалення судом відповідного рішення та застосування щодо боржника процедури санації, оскільки це є правом суду, а тому вирішується ним на підставі оцінки доказів у справі, виходячи з встановлених обставин справи.

Рішення суду про та відкриття процедури процедури санації є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід попередної процедури, застосованої до боржника, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Суд повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та зіставити дані обох величин, відомості про актив боржника на час відкриття процедури санації. Розпорядника майна повинен надати звіт про фінансово-майновий стан боржника, що також надається комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури, рішення комітету кредиторів належить приймати компетентним складом комітету кредиторів, встановлення обставин погашення (припинення) конкурсних вимог кредиторів проводиться судом за наслідком завершення судових процедур, в яких відбувається задоволення вимог конкурсних кредиторів,, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Тому, суди повині надати правову оцінку фінансовому стану боржника на підставі наданого розпорядником майна звіту про хід процедури розпорядження майном Боржника та у разі наявності висновку експертизи фінансового становища Боржника.

Зокрема,місцевим судом повинен проаналізувати та надати правову оцінку фінансовій та господарській діяльності боржника, співставивши відомості щодо кредиторської заборгованості, яка визначена ухвалою попереднього засідання, надати оцінку бухгалтерським та фінансовим показникам, тільки в результаті чого суд приходить до висновку про відновлення платоспроможності боржника через застосування процедури санації.

Однак рішення суду першої інстанції про відкриття процедури санації ґрунтувались лише на наявності клопотання комітету кредиторів про введення про процедуру санації, фінансовий стан боржника, його фінансова та господарська діяльність проаналізовано не була.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

При перегляді судом апеляційної інстанції також не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість введення процедури санації передчасними, невмотивованими та необґрунтованими, у зв'язку з чим прийняті рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі необхідно скасувати, а провадження у справі про банкрутство повернути до господарського суду м. Києва для розгляду на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Академічний 18" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року у справі № 28/40-б скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.