Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу компанії "Дзе Гудйеар Тайр енд Раббер Компані" (The Goodyear Tire Rubber Company далі -Компанія), США,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012

зі справи № 5017/1488/2012

за заявою Компанії

про вжиття запобіжних заходів

щодо приватного підприємства "Кепстар" (далі - Підприємство), м. Одеса,

Південної митниці (далі -Митниця), м. Одеса,

за участю представників:

Компанії -Цикалюка Т.С.,

Підприємства -не з'явився,

Митниці -не з'явився,

Компанія як власник знака для товарів і послуг (торговельної марки) за свідоцтвом України № 12180 (словесне позначення "GOODYEAR") звернулася до господарського суду Одеської області з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову шляхом:

- накладення арешту на шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів, 197 шт., торговельна марка - "GOODYEAR", заявлені Підприємством до митного контролю та митного оформлення у режимі "імпорт" за ВМД № 500040011/2012/011043 від 24.12.20012 (далі -Товар), які знаходяться на митному оформленні в Митниці;

- заборонити Митниці здійснювати митне оформлення зазначеного Товару.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) заяву Компанії задоволено частково: накладено арешт на Товар; у застосуванні інших запобіжних заходів відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статті 495 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", статей 1, 256, 257 Митного кодексу України, статей 43-1, 43-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) в частині задоволення заяви Компанії мотивовано наявністю підстав для вжиття передбачених законом запобіжних заходів у межах повноважень, наданих господарському суду чинним процесуальним законодавством.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Бєляновський В.В. -головуючий, судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) названу ухвалу місцевого суду зі справи скасовано та в задоволенні згаданої заяви Компанії відмовлено повністю.

Постанову апеляційного суду зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 33, 34, 43-4 ГПК України мотивовано неповідомленням судом першої інстанції Підприємства про час та місце судового засідання, а також недоведеністю того, що саме Компанія є власником торговельної марки "GOODYEAR" за свідоцтвом України № 12180.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить зазначену постанову апеляційного господарського суду від 19.06.2012 скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм процесуального права, а ухвалу місцевого суду від 21.05.2012 залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Компанії, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до статті 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Згідно з статтею 43-2 ГПК України запобіжні заходи включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Зазначені запобіжні заходи спрямовані, зокрема, на попередження порушень прав інтелектуальної власності та на збереження доказів такого порушення.

Суд апеляційної інстанції, встановивши те, що розгляд місцевим судом названої заяви Компанії відбувся за відсутності представників Підприємства, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду 21.05.2012, що, зокрема, підтверджується й відміткою канцелярії суду першої інстанції про розсилку примірників відповідної ухвали суду від 18.05.2012 адресатам лише 21.05.2012 (а.с. 98), беручи до уваги приписи статей 434, 104 (частина третя, пункт 2) ГПК України (1798-12) , дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду від 21.05.2012.

Водночас апеляційний господарський суд за наявності в даному випадку передбачених законом підстав для застосування запобіжних заходів (подання Компанією доказів наявності у неї зареєстрованої торговельної марки та доказів перебування на митному оформленні Товару, маркованого спірним позначенням) помилково, переоцінивши наявні розбіжності у викладенні повної назви Компанії та її адреси українською мовою (при перекладі з англійської), необґрунтовано відмовив Компанії в застосуванні запобіжних заходів повністю, оскільки не врахував: особливостей транслітерації та правил перекладу; фактичного змісту та наслідків встановлених ним розбіжностей ("Дзе"-"Зе", "Tайр"-"Таер", "Маркет"-"Макет"); відсутності спору стосовно права Компанії на торговельну марку за свідоцтвом України № 12180; призначення запобіжних заходів та підстав їх застосування (стаття 43-1 ГПК України); можливих способів захисту права інтелектуальної власності (зокрема, стосовно зупинення пропуску товарів через митний кордон України; стаття 432 ЦК України).

Отже, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи.

Водночас ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 про припинення провадження у справі № 5017/1547/2012 (за позовом Компанії до Підприємства про заборону здійснювати імпорт товару) встановлено відсутність спірного Товару в зоні відповідальності Митниці, що потребує додаткового встановлення фактичних обставин справи, оскільки наявність або відсутність Товару мають безпосереднє значення для правильного вирішення клопотання Компанії стосовно застосування запобіжних заходів у межах даної справи.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу компанії "Дзе Гудйеар Тайр енд Раббер Компані" (The Goodyear Tire Rubber Company) задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.05.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 зі справи № 5017/1488/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.