Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 у справі № 15/5005/4969/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спутнік"до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5, 2. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 19 618,98 грн. за участю представників від: позивача не з"явилися, повідомлені належним чином відповідача 1. не з"явилися, повідомлені належним чином 2. не з"явилися, повідомлені належним чином

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012р. у справі № 15/5005/4969/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р., задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спутнік" (Позивач), стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (Відповідач-2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік" заборгованість на суму 12 027,96 грн., інфляційні втрати - 5 989,75 грн., 3% річних -1 501,27грн., судовий збір - 1 609,50грн. та з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 стягнуто 100,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Відповідач-2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судами не застосовано позовну давність, про яку Відповідачем-2 заявлено у відзиві на позов.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу № 60 від 21.10.2005р., укладеного між ТОВ "Торговий дім "Спутнік" (продавець) і Суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (покупець) продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити мінісільгосптехніку, навісне обладнання, запчастини до них та інші ТНП на умовах цього договору, в асортименті, кількості та номенклатурі згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 договору, продавець продає покупцю товар по договірним цінам, вказаним у накладних до кожної партії товару. Загальна сума платежів по даному договору визначається згідно сум, вказаних у накладних до кожної партії товару. Загальна сума договору відповідає сумі усіх накладних.

Пункт 7.1 договору передбачає, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2008 року, але в будь-якому випадку до повного завершення усіх розрахунків між сторонами.

07.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спутнік" (кредитор) і Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_5 (поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що виникли за Договором купівлі-продажу № 60 від 21.10.2005р.

Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за виконання боржником своїх обов`язків за Основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення Договору або будуть укладені в майбутньому, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру 100,00 грн., в тому числі за відшкодування боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені передбачених Основним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Позивачем поставлено Відповідачу-2 товар на загальну суму 314 403,94 грн. Відповідач-2 частково розрахувався за отриманий товар на суму 302 275,98 грн.

Позивач звернувся до Відповідача-2 з претензію № 04 від 12.01.2011р. про сплату заборгованості за товар в розмірі 20 127,96 грн.

Відповідачем-2 протягом лютого - жовтня 2011р. погашено заборгованість в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку Позивача.

Заборгованість Відповідача-2 за отриманий товар складає 12 127,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спутнік" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 12 027,96 грн., інфляційних втрат - 5 989,75 грн., 3% річних -1 501,27грн., судового збору -1 609,50грн. та стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 - 100,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги Позивача.

Рішення мотивоване тим, що згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанцій не застосовано позовну давність, оскільки Відповідач-2 здійснюючи погашення заборгованості в 2011р. та зазначаючи в призначенні платежу договір № 60 від 21.10.2005р., вчинив дії, які свідчать про визнання ним заборгованості в цілому за договором, що є підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 (v_211600-08) діями вказаними у частині 1 статті 264 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Крім того, суд стягнув з Відповідача-1 заборгованість в розмірі 100,00 грн. згідно з договором поруки, посилаючись на те, що дія договору поруки не припинилася, оскільки відповідно до пункту 6.1 договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії Основного договору, а основний договір діє до повного завершення усіх розрахунків між сторонами. А в пункті 6.5 Договору поруки зазначено про те, що загальна та спеціальна позовна давність за цим Договором складає п'ять років.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правою позицією судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи вимоги статті 655 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму, а стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата за товар, поставлений по договору, здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії товару по накладній.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку.

Позивачем до позовної заяви додані видаткові накладні від 18.01.2008р., від 28.03.2008р., від 07.07.2008р., які свідчать про поставку Відповідачу-2 товару.

Як передбачено пунктом 3.2 договору оплата здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії товару по накладній.

Оплата за вищезазначеними накладними повинна бути здійснена 25.01.2008, 04.04.2008р., 14.07.2008р. відповідно.

Оскільки, дата оплати за отриманий товар залежить від дати поставки товару згідно з конкретною накладною, мають місце періодичні платежі.

Перерахування Відповідачем-2 в лютому -жовтні 2011р. коштів за отриманий товар йшла в першу чергу на погашення заборгованості за накладними з найбільшим строком давності, відповідно до пункту 3.7 договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 (v_211600-08) в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо переривання строку позовної давності.

Позивачем пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду про стягнення з Відповідача-2 боргу за отриманий товар. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-2 суми основного боргу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" позовна давність -це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов"язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки відсутні підстави для задоволення основної вимоги, у зв"язку зі спливом позовної давності, відсутні підстави і для задоволення вимоги в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-1 заборгованості в розмірі 100 грн. згідно з договором поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за виконання боржником своїх обов`язків за Основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення договору або будуть укладені в майбутньому, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру 100,00 грн., в тому числі за відшкодування боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені передбачених Основним договором.

Згідно з пунктом 6.5 договору поруки загальна та спеціальна позовна давність за цим договором складає п'ять років.

Частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до пункту 6.1. договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, а згідно з пунктом 7.1 договору купівлі-продажу основний договір діє до повного завершення усіх розрахунків між сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дія договору поруки не припинилася.

Згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі і коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції частково не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції, відповідно до пункту 2 статті 111-9 ГПК України приймає нове рішення.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Касаційною інстанцією приймається постанова про часткове скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 у справі № 15/5005/4969/2012 скасувати в частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 12 027,96 грн., інфляційних втрат - 5 989,75 грн., 3% річних -1 501,27грн., судового збору -1 609,50грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 у справі № 15/5005/4969/2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спутнік" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 1 кв. 13, поштова адреса: (м. Дніпропетровськ, а/с 794, код ЄДРПОУ 30548674) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 1 610 грн. судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови.