Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П.(доповідач), розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову від 20.08.2012 Київського апеляційного господарського суду та на рішення від 02.07.2012 господарського суду міста Києвау справі №5011-61/5441-2012 господарського суду міста Києваза позовом Державного підприємства Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 3962385,76 грн. За участю представників сторін:

Від позивача- Ситнік О.О. (дов. від 19.04.12)

Від відповідача- Становова Ю.В. (дов. від 12.09.12)

ДП Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернулось до суду з позовом до ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 4 683 457 грн. 23 коп. (4 365 016 грн. 64 коп. -основного боргу, 197 720 грн. 02 коп. -пені, 84 894 грн. 67 коп. -3 % річних, 35 825 грн. 90 коп. -інфляційних).

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2012 (суддя Івченко А.М.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 365 016 грн. 64 коп. - основного боргу, 197 720 грн. 02 коп. - пені, 84 894 грн. 67 коп. -3 % річних, 35 825 грн. 90 коп. -інфляційних.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у складі: Сулім В.В., Корсакова Г.В., Тарасенко К.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" у касаційній скарзі просить скасувати судові акти господарських судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 232 695,41грн. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.

ДП Харківський машинобудівний завод "ФЕД" у відзиві просить рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту Україна "Укрзалізничпостач" та Державним підприємством "Харківськй машинобудівний завод "ФЕД" був укладений договір поставки: № ЦХП-03-02211-01 від 04.05.2011, за яким постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації до договору.

Згідно п. 5.2. Договору поставка продукції проводиться партіями, тільки після письмової рознарядки відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 60 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Відповідно до п. 5.3 Договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата приймання продукції відповідачем на матеріальному складі ДП "Укрзалізничпростач" у м. Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або Актом прийому-передачі і довіреністю.

Відповідно до п. 5.4 Договору, після готовності продукції до відвантаження, позивач направляє відповідачеві факсом наступні документи: рахунок-фактуру, податкову-накладну, видаткову-накладну або акт прийому-передачі, документи, що підтверджують якість продукції.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником на протязі 75 (семидесяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно п.5.2.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач, після кожної поставленої партії продукції, яку супроводжувала належним чином оформлена видаткова накладна, направляв відповідачеві рахунки-фактури.

Всього за договором направлено відповідачу рахунків-фактур на загальну суму 12 715 016 грн. 64 коп.

Відповідач частково оплатив товари за договором в загальному розмірі 9 150 000 грн. 00 коп.

В зв'язку з доведеністю матеріалами справи заборгованості відповідача на суму 3 565 016 грн. 64 коп. за поставлений товар, суди дійшли висновку про стягнення цієї суми.

Одночасно з відповідача було стягнуто пеню в розмірі 232 695 грн. 41 коп. за прострочку виконання зобов'язання. Саме в цій частині рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій оскаржені в касаційному порядку.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України (436-15) визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суди правильно зазначили, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов, у апеляційній скарзі, як і в касаційній скарзі наголошував, що розрахунок пені є невірним, оскільки відповідно до чинного законодавства, у разі поставки товарів за договірними цінами штрафи слід стягувати, виходячи з цієї ціни без врахування будь-яких надбавок та суми податку на додану вартість, в той час як позивачем нараховані санкції виходячи з ціни товарів з урахуванням ПДВ.

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови в частині стягнення пені.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що рішення та постанова у справі в частині стягнення пені підлягають скасуванню, а справа в цій частині -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити частково.

Постанову від 20.08.2012 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 02.07.2012 господарського суду міста Києва у справі №5011-61/5441-2012 господарського суду міста Києва в частині стягнення 232 695грн.41коп пені скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині постанову від 20.08.2012 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 02.07.2012 господарського суду міста Києва у справі №5011-61/5441-2012 залишити без змін.