Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову від 14.08.2012 року Донецького апеляційного господарського судуу справі № 5006/23/97/2012 господарського суду Донецької областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 30 013,50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Огненний А.Б. (довіреність № 09/37 від 23.12.2011р.)від відповідача: від третьої особи:Манерова Ю.В. (довіреність № Н-01/1863 від 19.07.2012р.) не з'явились

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Забарющий М.І.) від 27.06.2012 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Шевкова Т.А., судді -Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) від 14.08.2012 року, у справі № 5006/23/97/2012 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 30013,50 грн. збитків та 1609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 917 ЦК України, ст.ст.31, 32 Статуту залізниць України (457-98-п) , п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 30013,50 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу під час його перевезення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Між ТОВ "Метінвест холдинг" (постачальник) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (покупець) 30.12.2011 року укладено договір поставки №МИХ-01/2012-001/135, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця залізорудний окаток виробництва ПАТ "СевГОК" або "ЦГОК", а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно рахунку-фактури №90262180 від 16.03.2012 року ціна 1т окатків залізорудних офлюсованих з осн.0.5 (з приплатами та знижками) -1041,94 грн. без ПДВ.

16.03.2012 року, на виконання умов вищевказаного договору, ПАТ "Північний ГЗК" за залізничною накладною на групу вагонів накладною №47171160 на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" зі станції Терни Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у напіввагоні №59127217 відвантажив окаток залізорудний.

Згідно даних залізничної накладної накладною №47171160 у напіввагоні №59127217 нетто - 64550кг, тара вагону - 24900кг, вантажопідйомність 65,0тн.

Напіввагон №59127217 на станцію призначення прибув 18.03.2012 року, де був складений акт загальної форми №1019 від 18.03.2012 року з підстав виявлення під час огляду навантаження нижче рівня бортів на 300мм, з лівого боку вагону наявні воронки розмірами 1000мм х 1000мм до полу вагону.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (457-98-п) (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею складений комерційний акт БН №699552/16 від 18.03.2012 року.

Згідно даних комерційного акта БН №699552/16 від 18.03.2012 року навантаження в напіввагоні №59127217 нижче рівня бортів на 300мм, не розрівняне, пагорбоподібне, із 3-х пагорбів, поверхня вантажу не маркірована, з лівого боку вагону по ходу потягу наявні 2-воронки розміром 1000мм х 1000мм х до пола вагону, вагон прибув в технічному відношенні не справний, не усунені несправності люків, відсутні вкладиші, наявні зазори розмірами 100мм, течі вантажу на станції Маруполь-Сотувальний немає. При переважуванні вагону виявилось: брутто - 64800кг, тара з брусу - 24900кг, нетто - 39900кг, що менше даних документу на 24650кг. Переважування вантажу здійснювалось на 150 тонних електронних вагах станції Сартана-2 ПАТ "ММК ім.Ілліча" з повною зупинкою вагону.

Вищевказаний комерційний акт підписаний начальником станції, прийомоздавальником, зав. вантажним двором, вантажоодержувачем.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Згідно з п.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У статті 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України (457-98-п) . Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України (457-98-п) за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України (457-98-п) .

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України (457-98-п) право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

За оцінкою судів факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений актами, зокрема, комерційним; виявлені несправності вагону, воронкоподібні заглиблення свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час його перевезення; залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні нестачі.

Згідно статті 31 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Проте, ні станції відправлення, ні на одній із попутних станцій, розташованих перед станцією призначення Маріуполь-Сортувальний, ніяких недоліків, згідно документів, наданих до матеріалів справи, виявлено не було; крім того, ч.3 ст.32 Статуту залізниць України (457-98-п) та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Враховуючи вищевикладене, касаційна інстанція погоджується з висновком судів про правомірність вимог позивача про стягнення з залізниці збитків від нестачі вантажу, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу під час його перевезення.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № 5006/23/97/2012 залишити без змін.