Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С.,суддів Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", с. Моспіне, Донецька обл.на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 рокуу справі господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", с. Моспіне, Донецька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллайд Солюшнз Україна", м. Київ про стягнення 132 954,09 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" (далі за текстом -ТОВ "Моспінське вуглепереробне підприємство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аллайд Солюшнз Україна" (далі за текстом -ТОВ "Аллайд Солюшнз Україна") про стягнення 117 127,44 грн. попередньої оплати, 10 541,47 грн. інфляційних втрат та 5 285,18 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 178 від 29.11.2007 року щодо поставки продукції та обладнання виробничо-технічного призначення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що 21.02.2008 року, 25.03.2008 року, 17.04.2008 року та 29.05.2008 року відповідач звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про те, що продукція через 14 днів буде відвантажена покупцю (позивачу) у зв'язку з чим, просив сплатити 40 % вартості продукції, відповідно до умов Договору, проте позивач на листи відповідача не відповів та 40 % вартості продукції не сплатив у зв'язку з чим, відповідач зупинив виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2012 року було скасовано частково: позов задоволено в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 117 127,44 грн., в іншій частині позову -відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження відправлення листів від 21.02.2008 року, 25.03.2008 року, 17.04.2008 року та 29.05.2008 року позивачу, а тому у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми 10 % попередньої оплати, однак у зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання, оскільки останній повинен був поставити продукцію і обладнання виробничо-технічного призначення, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних необхідно відмовити.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Моспінське вуглепереробне підприємство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 23.10.2012 року № 03.08-05/1005 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Сторін згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2007 року ТОВ "Моспінське вуглепереробне підприємство" (покупець) та ТОВ "Аллайд Солюшнз Україна" (постачальник) було укладено Договір поставки продукції № 178 (далі за текстом -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію і обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, якості, в строки та по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному Договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною до даного Договору (п. п. 1.1 Договору), а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар у власність і своєчасно оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору (п. п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного Договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником по даному договору, вказується у відповідних специфікаціях до Договору.

В Специфікації до Договору (додаток № 1) зазначено, що ціна продукції складає 1 171 274, 40 грн.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що постачальник зобов'язувався у письмовій формі за 3 дні до фактичної поставки сповістити покупця про строк прибуття продукції у погоджений пункт призначення та повідомити дані про вантажоперевізника, а також направити інші повідомлення, які необхідні покупцю для здійснення необхідних заходів для прийняття продукції.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору платіж у розмірі 10 % договірної вартості (передоплата) сплачується протягом 5 днів з моменту підписання договору, 40 % -за письмовим повідомленням за 14 днів до відвантаження обладнання покупцю, оплата решти вартості обладнання протягом - 14 днів з дня поставки товару покупцю.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачу відповідно до платіжного доручення № 2235 від 30.11.2007 року попередню оплату в розмірі 117 127,44 грн., що складає 10 % від вартості продукції, проте відповідачем в порушення умов Договору зазначену продукцію поставлено не було.

21.02.2008 року, 25.03.2008 року, 17.04.2008 року та 29.05.2008 року відповідач звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про те, що продукція через 14 днів буде відвантажена покупцю (позивачу) у зв'язку з чим, просив сплатити 40 % вартості продукції відповідно до умов Договору, проте позивач на листи відповідача не відповів та 40 % вартості продукції не сплатив у зв'язку з чим, відповідач зупинив виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення 117 127, 44 грн. попередньої оплати, 10 541, 47 грн. інфляційних втрат та 5 285, 18 грн. 3 % річних за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, незважаючи на сплату позивачем на виконання умов договору 10 % вартості продукції, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем не було здійснено письмових повідомлень позивача про строк прибуття продукції у погоджений пункт призначення, а також не було направлено інших повідомлень, які необхідні позивачу для здійснення необхідних заходів для прийняття продукції.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не було надано жодних доказів відправлення на адресу позивача листів від 21.02.2008 року, від 25.03.2008 року, від 17.04.2008 року та від 29.05.2008 року, а саме: журналу вихідної кореспонденції за період з лютого по квітень 2008 року, поштових повідомлень з відміткою про вручення зазначених листів позивачу, фіскальних чеків тощо.

Натомість в журналі вхідної кореспонденції ТОВ "Моспінське вуглепереробне підприємство" відсутні дані про надходження будь-яких листів від ТОВ "Аллайд Солюшнз Україна" за період з лютого по квітень 2008 року.

В п. 5.1 Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе за даним договором зобов'язань, остання несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов висновку, що сума попередньої оплати в розмірі 117 127,44 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлено договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання, оскільки останній повинен був поставити продукцію і обладнання виробничо-технічного призначення, а тому апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 10541, 47 грн. інфляційних втрат та 5285, 18 грн. 3 % річних.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Моспінське вуглепереробне підприємство", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного та об'активного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту и не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року у справі № 52/470 -залишити без змін.