Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Воліка І.М., Коваленко С.С., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Кримна постанову від 25.07.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-5/11007-2007господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1) Євпаторійської міської ради, 2) Державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання" Департаменту майна міста Москви, 3) Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради,третя особаДержавне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр управління справами Мера та уряду Москви" про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій В судове засідання прибули представники сторін: позивача Легендзевич О.Ю. (дов. від 09.11.2011 № 387); відповідача-1 не з'явились ;відповідача-2 Чернецький Р.А. (дов. від 16.10.2012 № 30);відповідача-3 не з'явились; третьої особи Єгорович Р.В. (дов. від 21.06.2012 № 424-Д); прокуратури Савицька О.В. -посвідч. 01.08.2012 № 000603;

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Волік І.М., судді -Коваленко С.С., Дунаєвська Н.Г.

У липні 2007 року прокурор міста Євпаторії звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України з позовом до Євпаторійської міської Ради, Державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Департаменту майна міста Москви про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію сан. Первомайський по вул. Горького, 32 за Державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання м. Москва" та свідоцтва про право власності, яке було видане на підставі цього рішення; та рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30.07.2004 № 347/7 "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул. Горького, 32, м. Євпаторія, за Департаментом майна м. Москви" та свідоцтво про право власності, виданого на підставі даного рішення. Також, прокурор просив суд зобов'язати Департамент майна м. Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2007 до участі у справі в якості відповідача залучено -виконавчий комітет Євпаторійської міської ради.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено -Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви".

В ході розгляду справи прокурор змінив свої вимоги в частині витребування комплексу санаторію "Первомайський" та просив повернути Фонду майна України комплекс санаторію "Первомайський", який розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32, загальною площею 8343,6 кв. м, в склад якого входить: спальний корпус літ. "А", загальною площею 4070,1 кв. м; їдальня літ. "Б", загальною площею 2083,6 кв. м; лікувальний корпус літ. "Б1-Б2", загальною площею 1508,1 кв. м; корпус № 2 літ. "В", загальною площею 120,7 кв. м, літ. "Г" -басейн, загальною площею 1508,1 кв. м, адміністративний корпус літ. "К", загальною площею 154,2 кв. м; прохідна літ. "О", загальною площею 16,1 кв. м; літ. "Л", станція перекачки загальною площею 70,9 кв. м; літ. "ТП", трансформаторна підстанція.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 у справі 2-5/11007-2007, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію сан. Первомайський по вул. Горького, 32 за державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" м. Москва" та визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30.07.2004 № 347/7 "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул. Горького, 32, м. Євпаторія, за департаментом майна м. Москви" припинено на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 у справі № 2-5/11007-2007 (суддя: Гаврилюк М.П.), позов задоволено частково; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію сан. Первомайський по вул. Горького, 32 за Державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання"; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30.07.2004 № 347/7 "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул. Горького, 32, м. Євпаторія, за Департаментом майна м. Москви"; стягнуто з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя державне мито у сумі 42,50 грн.; стягнуто з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.; в частині зобов'язання Департамент майна м. Москви повернути Фонду державного майна України комплекс санаторію "Первомайський" -відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 (колегія суддів: Сікорська Н.І. -головуючий, судді -Котлярова О.Л., Антонова І.В.), апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Департаменту майна міста Москви, задоволено частково; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 у справі №2-5/11007-2007 скасовано; провадження у справі № 2-5/11007-2007 -припинено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 1, 12, 80 ГПК України, положення Угоди між Державою Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) , що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Відповідач-1 -Євпаторійська міська рада надіслала до суду касаційної інстанції клопотання, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а розгляд справи проводити без участі їхнього представника.

Відповідач-2 -Державне унітарне підприємство міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання" у відзиві на касаційну скаргу прокурора заперечило проти її доводів та просило оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради прийнято рішення № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію санаторію "Первомайський" по вул. Горького, 32 за Державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання", відповідно до якого вирішено Євпаторійському МБТІ провести правову перереєстрацію на об'єкт нерухомого майна -санаторій "Первомайський", який належить Державному унітарному підприємству "Московське лікувально-санаторне об'єднання".

17.01.2001 на підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на санаторій "Первомайський" Державному унітарному підприємству "Московське лікувально-санаторне об'єднання".

30.07.2004 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради прийнято рішення № 374/7 "Про оформлення права власності об'єкту нерухомого майна (санаторій) за адресою вул. Горького 32, м. Євпаторія за Департаментом майна міста Москви", яким вирішено Євпаторійському МБТІ оформити право власності з видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна (санаторій) за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32 за Департаментом майна міста Москва, який складається: з літ. "А" -спального корпусу, загальною площею 4070,1 кв.м; їдальні літ. "Б", загальною площею 2083,6 кв. м; лікувального корпусу літ. "Б1-Б2", загальною площею 1508,1 кв. м; літ. "В" -корпусу № 2, загальна площа 120,7 кв. м., літ. "Г" -басейна, загальна площа 1580,1 кв. м, адміністративного корпусу літ. "К", загальною площею 154,2 кв. м; прохідної літ. "О", загальною площею 16,1 кв. м; літ. "Л" -станції перекачки, загальною площею 70,9 кв. м.; літ. "ТП" -трансформаторної підстанції, у цілому".

24.09.2004 на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради видано свідоцтво про право власності на комплекс санаторію, розташованого в Автономній Республіці Крим, м. Євпаторія, вул. Горького, 32, Департаменту майна міста Москви.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, і зокрема про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію сан. Первомайський по вул. Горького, 32 за Державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання" та рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30.07.2004 № 347/7 "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул. Горького, 32, м. Євпаторія, за Департаментом майна м. Москви", місцевий господарський суд послався на те, що зазначені рішення прийняті органом виконавчої влади з порушенням Угоди укладеної між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та врегулювання відносин, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 22.06.1993 № 3313-ХІІ (3313-12) , та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 № 316 (316-95-п) "Про управління майном, яке знаходиться в загальнодержавній власності і знаходиться на території Автономної Республіки Крим", оскільки зазначений санаторій "Первомайський" відноситься до загальнодержавної власності і входить до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком, і відносини щодо визнання права власності на спірні об'єкти повинні вирішуватись уповноваженими органами сторін Угоди, а отже оскаржувані рішення органу державної влади не відповідають законові та порушують права власника в особі Фонду державного майна України.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання повернути Фонду державного майна України спірний майновий комплекс -санаторій "Первомайський", місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 1 ст. 4 Угоди, об'єкти нерухомості колишнього союзного підпорядкування, які розташовані на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони; при цьому Угодою передбачено порядок врегулювання відносин власності між державами, відповідно до якого, взаємне визнання прав та регулювання відносин здійснюється уповноваженими органами держави. Оскільки на час розгляду справи між Україною та Російською Федерацією не вирішено питання щодо встановлення правового статусу майнового комплексу санаторій "Первомайський", тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що приналежність майна санаторію не визначена, у зв'язку з чим вимоги прокурора про зобов'язання повернути Фонду державного майна України санаторій "Первомайський" є передчасними та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з такими висновками місцевого господарського суду Державне унітарне підприємство "Московське лікувально-санаторне об'єднання", Фонд державного майна України та Департамент майна м. Москви звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Апеляційний господарський суд повторно розглядаючи справу погодився з висновком місцевого господарського суду, що спірні правовідносини регулюються Угодою про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 (643_037) , укладеною між Україною та Російською Федерацією, якою встановлено порядок регулювання відносини власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Росії, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції зауважено, що положення Угоди від 15.01.1993 (643_037) , не визнають право власності Сторін Угоди (643_037) на об'єкти соціального призначення, а лише надають можливість сторонам підтвердити своє право власності. При цьому стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об'єкт, є держава України або Російська Федерація.

Рішення про визнання права власності оформлюється Протоколами між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном Сторін.

Органом, уповноваженим регулювати питання власності з боку України на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України, відповідно до Постанови Верховної Ради № 217/94-ВР "Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угоди між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Бєларусь про взаємне виконання прав та регулювання відносин власності" (217/94-ВР) є Фонд державного майна України, який зобов'язаний сумісно працювати з відповідним органом Російської Федерації.

Статтею 16 Угоди від 15.01.1993 передбачено, що суперечки між Сторонами, відносно тлумачення і вживання норм цієї Угоди, мають вирішуватися шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях, а отже не вирішуються у судовому порядку, у тому числі й господарськими судами України.

Враховуючи вищенаведені положення міжурядового договору, які в силу ст. 9 Конституції України, частини 3 ст. 4 ГПК України є частиною національного законодавства та підлягають обов'язковому застосуванню, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що даний спір, вирішення якого відповідно до Угоди від 15.01.1993 (643_037) , віднесено до компетенції інших органів, і згідно до пункту 1 частини 1 ст. 12 ГПК України, непідвідомчий господарським судам, а тому на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України скасував рішення місцевого господарського суду та припинив провадження у справі.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з урахуванням такого.

Предметом даного спору є матеріально-правові вимоги про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 541/4 від 29.12.2000 "Про перереєстрацію сан. Первомайський по вул. Горького, 32 за Державним унітарним підприємством "Московське лікувально-санаторне об'єднання м. Москва" та рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 30.07.2004 № 347/7 "Про оформлення права власності об'єкта нерухомого майна (санаторій) за адресою: вул. Горького, 32, м. Євпаторія, за Департаментом майна м. Москви", як таких, що прийняті з перевищенням наданих повноважень та суперечать діючому законодавству, а також зобов'язання Департамент майна м. Москви повернути позивачу комплекс санаторію "Первомайський".

При цьому, як вірно встановлено судами обох інстанцій, повноваження щодо забезпечення виконання Угод між Україною та Російською Федерацією, відповідно до Постанови Верховної Ради від 20.10.1994 № 217/94-ВР (217/94-ВР) покладено на Фонд державного майна України, який здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та здійснює виконання функцій про взаємне врегулювання відносин власності за угодою між Україною і Російською Федерацією.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10.01.1991, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" (1427-12) без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Оскільки зазначений спір стосується захисту прав загальнодержавної власності, повноваження щодо захисту яких покладено на Фонд державного майна України, то відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Тобто, власник майна вправі звернутись до суду за захистом своїх прав.

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, і у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

При розгляді справ даної категорії господарським судам слід враховувати, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З урахуванням вищенаведених правових положень, висновки суду апеляційної інстанції щодо непідвідомчості господарському суду даного спору є безпідставним, у зв'язку з чим оскаржену постанову не можна визнати законною й обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим, припинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції не виконав у повному обсязі покладених на нього, як на суд апеляційної інстанції, обов'язків, визначених ст. 101 ГПК України, а також те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати функції суду апеляційної інстанції, тому постанова цього суду, з урахуванням ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, підлягає скасуванню з направлення справи до суду апеляційної інстанції для виконання приписів статті 101 цього кодексу.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 у справі № 2-5/11007-2007 скасувати.

Справу № 2-5/11007-2007 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.