Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на постанову та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року господарського суду Миколаївської області від 17.05.2012 рокуу справі господарського суду № 5016/583/2012 (5/17) Миколаївської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Приватного підприємства "Продмост-Комплекс" про визнання банкрутому судовому засіданні взяли участь представники :

від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра": Васильєва Т.С. (довіреність №13-11-11129 від 06.08.2012 року), Колосюк С.Л. (довіреність №13-11-13000 від 19.09.2012 року),від Приватного підприємства "Продмост-Комплекс": Клюєва І.С. (довіреність №5 від 18.10.2012 року).ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012 року (суддя Міщенко В.І.) за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі -ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №5016/583/2012 (5/17) про банкрутство Приватного підприємства "Продмост-Комплекс" (далі -боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Законом), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника та майно, яке належить боржникові, але знаходиться у третіх осіб (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.05.2012 року провадження у справі №5016/583/2012 (5/17) припинено, скасовано забезпечення грошових вимог кредиторів і мораторій, застосовані ухвалою суду від 04.04.2012 року, зобов'язано боржника повідомити про скасування забезпечення грошових вимог всіх осіб, що повідомлені про введення заходів забезпечення, у тому числі і мораторію (а.с. 74 -75).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.05.2012 року у справі №5016/583/2012 (5/17), справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Аленін О.Ю., судді: Сидоренко М.В., Жеков В.І.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.05.2012 року -без змін (а.с. 116 -120).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 09.07.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.05.2012 року, справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 6, 8, 11, пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 11 частини 1 статті 80, частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників скаржника та боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом (1798-12) та іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону, в якому, зокрема, зазначено, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів, а також докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель -це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника і несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отож, якщо майновий поручитель (іпотекодавець) не укладав договору поруки з кредитором за основним зобов'язанням, то обсяг його відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання первісним боржником перед кредитором визначається виключно вартістю предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 1 Закону, неплатоспроможність -це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Частиною 1 статті 7 Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) , законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмета спору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.09.2007 року між ініціюючим кредитором та ТОВ "Експотрейдінг" укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №10/09/2011/980-К15, за умовами якого банк (ініціюючий кредитор) надав позичальнику кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 9000000 грн. Термін користування кредитною лінією встановлено з 20.09.2007 року по 19.09.2008 року включно, який продовжувався згідно додаткових угод (а.с. 10 -14).

Суди встановили, що на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Експотрейдінг" перед банком за кредитним договором між ініціюючим кредитором та боржником у справі №5016/583/2012 (5/17) було укладено Іпотечний договір від 20.09.2007 року, предметом якого є нежитловий об'єкт, що розташований за адресою місто Миколаїв, вул. Янтарна 318/6 загальною вартістю 8182158 грн. (а.с. 16 -19).

Суди встановили, що внаслідок порушення первісним боржником зобов'язань за кредитним договором, приватним нотаріусом Філіпенко П.П. 09.04.2009 року вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з майнового поручителя -ПП "Продмост-Комплекс" на зазначений вище предмет іпотеки з пропозицією задовольнити такі вимоги ВАТ КБ "Надра": 7845000 грн. -основний борг за кредитом, 794675,64 грн. -заборгованість за відсотками, 915250 грн. -сума пені за кредитом, 31798,95 грн. -сума пені за відсотками, 784,50 грн. -сума нарахованого штрафу, шляхом звернення стягнення на заставне майно. Загальна сума за якою слід звернути стягнення на майно боржника становить 9612509,09 грн. (а.с. 72).

Судами встановлено, що 12.05.2009 року на підставі виконавчого напису нотаріуса від 09.04.2009 року Відділом ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження, яке закінчено 30.06.2009 року у зв'язку з направленням виконавчого документу до ліквідаційної комісії боржника (а.с. 23).

Матеріалами справи підтверджується подання заяви про порушення справи про банкрутство із зазначених вище підстав 30.03.2012року (том 1, а.с. 2-5).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012 року порушено провадження у справі №5016/583/2012(5/17) та прийнято заяву ініціюючого кредитора до розгляду в підготовчому засіданні (а.с. 1).

Разом з тим, розглянувши справу в підготовчому засіданні, ухвалою від 17.05.2012 року суд першої інстанції припинив провадження у справі №5016/583/2012(5/17) з огляду на те, що ініціюючим кредитором не надано належних доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та доказів того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою, оскільки єдина вимога ініціюючого кредитора забезпечена активами боржника, а предмет іпотеки на момент порушення справи про банкрутство не був реалізований державною виконавчою службою.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та відхилив доводи ініціюючого кредитора про законність порушення провадження у справі про банкрутство з посиланням на неподання ініціюючим кредитором належних доказів в обґрунтування безспірності його грошових вимог та недоведення обставин їх незабезпечення майном боржника. Також апеляційний суд зазначив, про те, що оскільки боржник є майновим поручителем іншої юридичної особи та обсяг його зобов'язань перед ініціюючим кредитором обмежений вартістю предмета іпотеки, що виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника з посиланнями на наявність грошових зобов'язань, які перевищують вартість предмета іпотеки.

Доводи скаржника про можливість припинення провадження у справі про банкрутство виключно з підстав, визначених статтею 40 Закону є необґрунтованими та не спростовують правильності застосування судами загальних норм процесуального законодавства положень пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, з огляду на встановлення в судовому засіданні обставин безпідставного порушення провадження у справі.

Доводи скаржника про можливість існування в ініціюючого кредитора грошових вимог до боржника, які перевищують вартість заставного майна боржника, спростовані судами встановленням обставин існування між ініціюючим кредитором та боржником виключно зобов'язань майнової поруки, яка випливала з укладення договору іпотеки на забезпечення грошових зобов'язань третьої юридичної особи, що відповідно до статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" виключає можливість існування грошових зобов'язань такого боржника, які перевищують вартість предмету іпотеки. Такі зобов'язання можуть існувати в юридичної особи, яка отримувала кредит по предмету спірних правовідносин.

Відтак, висновки судів про ненадання ініціюючим кредитором належних доказів в обґрунтування безспірних грошових вимог до боржника у зазначеній справі про банкрутство (іпотекодавця за кредитним договором) є законними та обґрунтованими.

З огляду на встановлене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для припинення провадження у справі про банкрутство №5016/583/2012(5/17), як такого, що порушене безпідставно, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.05.2012 року у справі №5016/583/2012 (5/17) залишити без змін.