Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Божок В.С.суддів Корсака В.А., Костенко Т.Ф. розглянувши касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 у справі № 13/143(2010) господарського суду Львівської області за позовом Генерального Консульства Республіки Польща у Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект", 2. Приватний підприємець Крук Іван Андрійович простягнення 4 589 224, 08 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаМалгожат П.К., Куліковська А., Ліпіна М.В.

- відповідачаПідбірний М.Я., Скиба О.А.- третьої особи-1не з'явився- третьої особи-2не з'явився

У вересні 2010 року Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект", Приватний підприємець Крук Іван Андрійович в якому просило стягнути з відповідача 4 589 224, 08 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання договору за період з 01.06.2010 р. по 18.08.2010р. з посиланням на приписи статей 526, 549, 610, 611, 612, 631, 883 Цивільного кодексу України, статей 193, 321 Господарського кодексу України (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2012, т.3, а.с. 23-24).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року (суддя Станько Л.Л.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року (головуючий Давид Л.Л., судді Данко Л.С., Юрченко Я.О.) у справі № 13/143 (2010) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати

з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасного виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим вважає правомірним нарахування штрафних санкцій та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 23.10.2012р. склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: Божок В.С. -головуючий, судді Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 13/143(2010) господарського суду Львівської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01 червня 2007 року між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»(виконавець, відповідач у справі) укладено Договір на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 з будівництва об'єкту Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. Ів.Франка, 108 (далі -Договір) (т.1; а.с.6-22) .

За взаємною згодою сторін збільшувався об'єм робіт, який не включений в проектно-кошторисну документацію, змінювались договірна ціна, розмір винагороди Виконавця, а також терміни завершення будівельних робіт (додаткові угоди до договору від 01.06.2007р. № 1 від 26.10.2007, № 2 від 28.02.2008, № 3 від 07.07.2009, № 4 від 17.09. 2009, № 5 від 08.02.2010 та № 6 від 29.03.2010).

Відповідно до підпункту 4.1.1 Загальних умов Договору, Виконавець зобов'язаний виконувати визначений предмет Договору згідно з проектною документацією, принципами технічних завдань та технічними специфікаціями виконання і приймання робіт та передачі його Замовнику своєчасно і якісно на засадах, визначених в Договорі.

Підпунктом 1.1.18. Особливих умов Договору передбачено, що термін завершення робіт визначено на день закінчення 19-місячного терміну від дати підписання Договору, тобто на день 31.12.2008 року. Втім, за умовами Додаткової угоди № 6 від 29.03.2010 р. термін завершення робіт по Договору - 31.05.2010 року (т.1; а.с.23-25).

Пунктом 4.13.2. Суттєвих положень Договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 28.02.2008 р., т.1; а.с.29-30) передбачена відповідальність Виконавця за неналежне виконання умов Договору у вигляді сплати неустойки у формі договірних штрафів та пені у встановлених договором розмірах.

Звертаючись із даним позовом про стягнення 4 589 224, 08 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання договору за період з 01.06.2010 р. по 18.08.2010р., позивач посилається на неповне, неякісне та несвоєчасне виконання відповідачем будівельних робіт, що на його думку підтверджується відсутністю протоколу про кінцеве приймання робіт (пп. 6.3.4 Загальних умов Договору), загальними журналами робіт №7, №8, листами відповідача від 12.02.2010 р. та від 15.02.2010 р., дефектним актом неякісного виконання будівельних робіт від 01.10.2010 р., аудиторським висновком СПД Джурик Л.І. від 21.10.2010 р., а також переліком незакінчених робіт станом на 31.05.2010 р.

Під час розгляду заявлених позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 січня 2010 року уповноваженими представниками сторін, державної приймальної комісії було підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15 січня 2010 року № 31 (т.1; а.с. 47-48).

14 червня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. будо видано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща площею 3903,10 кв.м. по вул. Ів. Франка, 108 у м. Львові (т.1; а.с. 45).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.07.2010 р. № 976 Генеральному Консульству Республіки Польща у Львові оформлено право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на будівлю Генерального Консульства Республіки Польща під літерою "А" загальною площею 3903,1 кв.м. на вул. І.Франка, 108 згідно з технічним паспортом та видано свідоцтво про право власності від 23.07.2010 року № Г-03625 (т.2; а.с.14).

Підставою для оформлення права власності було відповідне звернення Генерального Консульства Республіки Польща у Львові від 06.07.2010 р. № 30А-6-30/10 (зареєстрованого у Львівській міській раді 06.07.2010 р. за № 2/8170, т.6; а.с.178-179) та представлені заявником документи, зокрема: Акт готовності об'єкта до експлуатації, затверджений рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.01.2010 р. № 31 та сертифікат відповідності № ЛВ00032 від 14.06.2010р.

Умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також форму та зміст Акту готовності об'єкту до експлуатації затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 (923-2008-п) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»(далі -Порядок) із змінами та доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Частиною 2 пункту 18 цього Порядку (923-2008-п) визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб на території України здійснюється відповідно до цього Порядку (923-2008-п) .

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок оформлення документів, підтверджуючих завершення будівництва будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. І.Франка, 108 у м. Львові та прийняття його в експлуатацію, як завершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна з подальшим оформленням права власності на вказане нерухоме майно, регулювались вказаним вище Порядком (923-2008-п) , який, зокрема передбачає складення Акту готовності об'єкта до експлуатації та видачу на його підставі сертифікату відповідності, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

З наявного в матеріалах справи Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р., оформленого у відповідності до вимог зазначеного Порядку, вбачається, що на об'єкті виконано всі роботи згідно з державними будівельними нормами, які передбачені проектною документацією, обладнання встановлене згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування комісії (п. 7); загальна площа об'єкту завершеного будівництва складає 3903,10 кв.м. (п. 6); перелік видів робіт, строки виконання яких перенесені через несприятливі погодні умови і які будуть виконані не зазначено (п. 9) (т.2; а.с. 7-10).

За встановленими фактичними обставинами справи, оцінивши усі докази в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не допустив прострочення виконання робіт зі спорудження Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108, встановлених п.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 р. № 30А-6/В/7 та Додаткової угоди № 6 від 29.03.2010 р., враховуючи, що Акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010р. та Сертифікат відповідності № ЛВ000632 від 14.06.2010р. є належним доказом завершення будівництва.

Всі істотні умови та правові наслідки складення протоколу кінцевого приймання робіт, передбаченого пп. 6.3.4 Загальних положень Договору, містить зазначений Акт готовності об'єкта до експлуатації, який було оформлено та затверджено в установленому законом порядку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не було доведено тих обставин, які б свідчили про те, що на час оформлення Акту готовності об'єкту до експлуатації, передбачені проектно-кошторисною документацією будівельні роботи не були виконані.

Відтак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання відповідачем договору на виконання будівельних робіт в частині порушення строків завершення робіт та оскільки період нарахування санкцій припадає на момент повного та своєчасного виконання робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про безпідставність нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим, правомірно відмовили у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується із такими висновками господарських судів, вважає їх мотивованими та обґрунтованими.

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у Львові залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. у справі № 13/143(2010) залишити без змін.