Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "АвтоЛюкс+" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 р. (головуючий суддя: Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.)у справі № 5023/657/12 Господарського суду Харківської областіза позовом Приватного підприємства "АвтоЛюкс+"до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про зобов'язання вчинити певні дії,за участю представників:позивача Бочаров І.Д., відповідача Зубрич Д.О.,

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2012 р. у справі №5023/657/12 позов задоволено частково: зобов'язано ПАТ "Харківміськгаз" підключити АГЗС ПП "АвтоЛюкс+", що розташована за адресою: вул. Полтавське шосе 208-А, смт. Пісочин, Харківського району, Харківської області, до існуючого газопроводу високого тиску в районі окружної автодороги, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 р. рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2012 р. у справі № 5023/657/12 скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "АвтоЛюкс+" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 4-2, 27, 43, 82, 101, ГПК України (1798-12) , ст.ст. 30, 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність", п. 3.7.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу (z0029-10) .

Доводи касаційної скарги зводяться, зокрема, до того, що судом апеляційної судом неправомірно у процесі перегляду справи прийнято додаткові докази, оскільки апелянт не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПП "АвтоЛюкс+" (позивач) відповідно до договору оренди землі від 27.06.2008 р. є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,8 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 14 договору оренди землі від 27.06.2008 р. земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування АГЗС.

ПП "АвтоЛюкс+" отримало від ПАТ "Харківміськгаз" (відповідач) технічні умови на газопостачання АГЗС № ІІ-1185/06Т від 30.01.2007 року. На підставі технічних умов було розроблено проект газопостачання АГЗС.

Позивач 20.10.2011 р. письмово звернувся до відповідача з проханням провести підключення АГЗС до існуючого газопроводу високого тиску.

Позивачем були направлені відповідачу письмові вимоги від 29.12.2011 р. за № 12/01 та від 15.03.2012 р. за № 05 про підключення АГЗС ПП "АвтоЛюкс+" до існуючого газопроводу високого тиску в районі окружної автодороги.

Постановою НКРЕ від 13.01.2010 р. за № 12 (z0029-10) затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, які отримали відповідну ліцензію.

Згідно з пункту 3.6 Ліцензійних умов проектування, будівництво та прийняття до експлуатації газорозподільних мереж та інших об'єктів і споруд, пов'язаних з ними єдиним технологічним процесом, здійснюється ліцензіатом згідно з нормативними проектами.

Положеннями пункту 3.7 Ліцензійних умов (z0029-10) передбачено, що підключення об'єкта системи газопостачання замовника здійснюється ліцензіатом за умови виконання замовником технічних умов.

Пунктом 4.2 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 р. №335, встановлено, що при складанні завдання на проектування підключення до магістрального газопроводу чи до розподільчих газопроводів (тиском до 1,2 Мпа) споживач або за його дорученням проектна організація повинні одержати від газопостачальної та газозбутової організації технічні умови на газопостачання об'єктів (підприємств), а також технічні умови проектування газового обладнання з урахуванням вимог раціонального використання газу - від Державної газінспекції. Технічні умови на розробку проектів газопостачання видаються при наявності у споживача дозволу на використання природного газу. Відхилення від технічних умов треба погоджувати з установами, що їх видали.

Згідно з виданими позивачу технічними умовами проектною організацією ПЧСП "Стиль Проект" у 2007 році виготовлено робочий проект № 01-01-07 ГСН.

ПАТ "Харківміськгаз" 17.11.2011 р. подовжив його погодження, однак на час узгодження проекту у розробника проекту ПЧСП "Стиль Проект" закінчився термін дії ліцензії (ліцензія № 109918 серія АВ, строк дії ліцензії з 27.04.2006 р. по 26.04.2011 р). Окрім того, при переузгоджені проекту розробником проекту було змінено лист 2 АГЗС (у складі АГЗП та АГНКС) в районі окружної автодороги та вул. Полтавський шлях, лист 1 "Специфікація обладнання, виробів та матеріалів системи газопостачання".

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Харківміськгаз" не було виконано виданих йому технічних умов, натомість позивачем було надано інший проект під номером проекту 2007 року, в якому змінилась протяжність газопроводу та метод його прокладення. Проектна організація ПЧСП "Стиль Проект" по суті виконала новий робочий проект під старими номерами та на час виготовлення робочого проекту у 2011 році не мала відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 5.2 ДСТУ Б В.2.5-29:2006 "Система газопостачання. Газопроводи підземні сталеві. Загальні вимоги до захисту від корозії" підземні газопроводи підлягають комплексному захисту від корозії захисним покриттям (пасивний захист) та засобами ЕХЗ (активний захист) незалежно від корозійної активності ґрунту.

Пунктом 5.5 ДСТУ Б В.2.5-29:2006 "Система газопостачання. Газопроводи підземні сталеві. Загальні вимоги до захисту від корозії" визначено, що тип, конструкція і матеріал захисного покриття і засоби ЕХЗ підземних газопроводів від корозії повинні бути визначені в проекті захисту від корозії, який розробляється одночасно з проектом будівництва, реконструкції або ремонту газопроводу.

Згідно з вимогами п. 3.22 Правил безпеки систем газопостачання України не допускається приймання в експлуатацію незакінчених будівництвом об'єктів, в тому числі підземних сталевих газопроводів, не забезпечених захистом від електрохімічної корозії.

Проте, як встановлено апеляційним судом, вказані вимоги позивачем не виконані, в матеріалах справи відсутній акт приймання в експлуатацію. Крім того, в матеріалах справи відсутні акти приймання в експлуатацію ШРП з регуляторами тиску РДГ-80 (комерційний вузол обліку).

Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 (461-2011-п) , прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Позивач не надав доказів на підтвердження виконання Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Згідно з п. 9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Таким чином, апеляційний суд вірно відзначив, що у ПАТ "Харківміськгаз" відсутні підстави для підключення об'єкту (АГМСК по вул. Полтавський шлях) до існуючої системи газопостачання також з огляду і на те, що вказаний об'єкт, в т.ч. і система газопостачання, не прийняті в експлуатацію.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність виконання позивачем всіх технічних умов на підключення.

В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ПАТ "Харківміськгаз" підключити АГЗС ПП "АвтоЛюкс+", що розташована за адресою вул. Полтавський шлях 208-А, смт. Пісочин, Харківського району, Харківської області, до існуючого газопроводу високого тиску в районі окружної автодороги, не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання ПАТ "Харківміськаз" підключити АГЗС ПП "АвтоЛюкс+" до існуючого газопроводу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, то вимоги позивача про визнання противоправною бездіяльність відповідача по не підключенню АГЗС ПП "АвтоЛюкс+" до газопроводу, відповідно, також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції в порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи прийнято як докази додатки до апеляційної скарги, поданої відповідачем у даній справі, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, оскільки порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України відповідно до ст. 111-10 цього ж кодексу не є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, а таке порушення, в свою чергу, не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Приватного підприємства "АвтоЛюкс+" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 р. у справі № 5023/657/12 -без змін.