32/5005/3374/2012 Про стягнення пені за затримку поставки продукції - 02.10.2012 Прийняття

головуючого суддів: Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" на постанову від 06.08.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/5005/3374/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" про стягнення 40717,28 грн.В судове засідання прибули представники сторін: позивача Живиця Д.В. (дов. від 03.07.2012 № 62); відповідача Руських Т.Л. (дов. від 01.10.2012 № 589);

У квітні 2012 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Нікопольський ремонтний завод" (надалі -ПрАТ "Нікопольський ремонтний завод") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (надалі -ПАТ "Дніпрополімермаш") про стягнення пені за затримку поставки продукції у сумі 34 001,09 грн., штрафу за поставку неякісної продукції у сумі 5000,16 грн., витрат по усуненню недоліків продукції у сумі 1716,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами специфікації від 08.04.2011 до Договору поставки продукції № 201010/2НРЗ від 20.10.2010 відповідач зобов'язався у строк до 30.06.2011 поставити три шарніра Гука, загальною вартістю 75002,40 грн., однак здійснив поставку лише одного шарніра Гука у строк -18.07.2011, який виявився неналежної якості. Недоліки поставленого товару були усунені позивачем, що потребує відшкодуванню за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2012 у справі 32/5005/3374/2011 (суддя Васильєв О.Ю.), в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 (колегія суддів: Чоха Л.В. -головуючий, судді - Чимбар Л.О., Крутовських В.І.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2012 у справі 32/5005/3374/2011 скасовано частково; позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Дніпрополімермаш" на користь ПрАТ "Нікопольський ремонтний завод" - 2966,07 грн. та витрати по сплаті судового збору - 117,24 грн.; в іншій частині рішення залишити без змін; стягнуто з ПАТ "Дніпрополімермаш" на користь ПрАТ "Нікопольський ремонтний завод" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 58,62 грн.

У касаційній скарзі позивач -ПрАТ "Нікопольський ремонтний завод" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34001,09 та прийняти нове в цій частині нове рішення, про задоволення в цій частині позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що постанова суду апеляційної інстанцій в цій частині винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 613, 663, 664 Цивільного кодексу України, частин 1 та 6 ст. 193, частини 4 ст. 265, частини 2 ст. 267 Господарського кодексу України, частини 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування судового акту в оскаржуваній частині. В решті постанова судову апеляційної інстанції не оскаржується, з огляду цього, судовий акти перевіряється касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач -ПАТ "Дніпрополімермаш" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20.10.2010 між Закритим акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Нікопольський ремонтний завод") (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" (Постачальник) укладений Договір поставки продукції виробничо-технічного призначення № 201010/2НРЗ, за умовами якого Постачальник (відповідач) зобов'язався поставити (передати у власність) Покупця (позивачу) продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, одиницях виміру, за вартістю, у порядку і в строки, визначені договором та додатками до нього; а Покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому договором та додатками до нього; найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру і вартість одиниці продукції встановлюються сторонами в Специфікаціях на поставку продукції, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2. Договору).

Згідно пунктів 3.1, 3.2. Договору продукція поставляється на умовах поставки EXW (склад поставщика, м. Дніпропетровськ, із завантаженням продукції на транспортний засіб покупця) відповідно до Іекотермс 2000. Строк поставки кожної конкретної партії продукції зазначається у Специфікації.

08.04.2011 сторони підписали Специфікацію, яка є Додатком до Договору № 201010/2НРЗ від 20.10.2010 та в якій сторони узгодили поставку трьох штук шарнірів Гука на загальну суму 75 002,40 грн.; строк поставки даної продукції - до 30.06.2011; умови оплати згідно даної Специфікації - 100% передоплата протягом п'яти банківських днів з моменту повідомлення про готовність продукції до відвантаження і виставлення рахунка на оплату.

Звертаючись з позовною вимогою про стягнення пені за порушення строків поставки продукції з 01.07.2011 по 04.11.2011 у сумі 34 001,09 грн., позивач посилається на те, що відповідачем порушені строки поставки шарнірів Гука, оскільки перше відвантаження продукції здійснено тільки 18.07.2011 за видатковою накладною № 1805 від 18.07.2011.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами Договору поставки продукції виробничо-технічного призначення № 201010/2НРЗ, сторони обумовили, що поставка здійснюється на умовах поставки EXW (склад поставщика, м. Дніпропетровськ, із завантаженням продукції на транспортний засіб покупця) відповідно до Іекотермс 2000, за умовами якого на покупця покладається мінімальний обов'язок - передати товар покупцю у момент звернення. Оскільки Покупцем (позивачем) не надано належних доказів звернення до Постачальника (відповідача) у встановлені договором строки з вимогою передати товар, тому відсутні правові підстави для нарахування пені з посиланням на неналежне виконання Постачальником своїх зобов'язань за укладеним договором.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частини 2 ст. 34 ГПК України).

Як свідчить викладене, позивач, в порушення ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставин, на які він посилався як на підстави свої позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили йому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до частини 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України).

Інші посилання скаржника викладені у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, на думку колегії суддів призводять до встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, з огляду на що, відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.