рішення Господарського суду Тернопільської області

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третьої особи ОСОБА_4, особисто розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 7/18/5022-148/2012 господарського суду Тернопільської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" до Тернопільської міської ради,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаСуб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення міськради та зобов'язання вчинити певні дії,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С., для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 7/18/5022-148/2012 господарського суду Тернопільської області.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради № 6/18/11 від 05.01.2012 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0, 0144 га для обслуговування торговельного павільйону за адресою: вул. Київська, громадянину ОСОБА_4" та про зобов'язання Тернопільської міської ради провести земельні торги з оренди земельної ділянки площею 0, 0144 га по вул. Київській, м. Тернопіль.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 року (суддя Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року (судді: Бонк Т.Б. -головуючий, Бойко С.М., Марко Р.І.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного та Земельного кодексів України (2768-14) .

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Від заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

Враховуючи, що явка повноважних представників обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 111-8 Господарського процесуального кодексу України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, на підставі договору купівлі-продажу саморобного переносного торгівельного павільйону, укладеного 15.05.2009 р. між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), останній придбав павільйон площею 49 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В період з 15.05.2009 р. по 28.05.2010 р. ОСОБА_4 в результаті здійснення реконструкції павільйону без дозвільних документів, створив нову річ -будівлю магазину непродовольчих товарів, що підтверджується інвентаризаційною справою виготовленою 28.05.2010 р. ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації"на будівлю магазину загальною площею 63, 8кв. м, власник ОСОБА_4 розміщеною по АДРЕСА_1.

На підставі звернення ОСОБА_4, міською радою 05.01.2012 р. прийнято рішення № 6/18/11, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0, 0144 га для обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1, з наданням в оренду на 5 років.

Позитивним висновком комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.03.2012 р. погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 для обслуговування торгівельного павільйону, згідно якого: земельна ділянка площею 0, 0144га, на якій знаходиться об'єкт (торговий комплекс) відноситься до земель житлової та громадської забудови та надається в оренду; суміжні землевласники (землекористувачі ) -землі Тернопільської міської ради; земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення; земельна ділянка знаходиться за межами "червоних ліній"; земельна ділянка не відноситься до земель особливого режиму використання; об'єкт відповідає вимогам діючого санітарного законодавства; відсутній вплив об'єкта будівництва на навколишнє природне середовище і гігієнічні умови проживання населення.

Рішенням міської ради від 30.03.2012 року № 6/20/50 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 144 га для обслуговування торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та надано земельну ділянку в оренду терміном на 5 років.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанції зазначили, що Тернопільська міська рада прийняла спірне рішення в межах наданих законом повноважень, та в порядку, передбаченому земельним законодавством, зокрема, статтями 12, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" (161-14) , а також узаконила землекористування ОСОБА_4 під об'єктом самочинного будівництва по АДРЕСА_1.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається зі статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 Кодексу).

Частиною 2 статті 134 Кодексу вставлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Однак, зазначені положення чинного законодавства залишені судами поза увагою.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача щодо відсутності на переданій згідно спірного рішення земельній ділянці нерухомого майна (капітальних споруд).

За таких обставин спір вирішено без врахування всіх істотних обставин справи та з порушенням загальних засад цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Невірне застосування судами вимог чинного законодавства, призвело до неповного з'ясування усіх обставин справи необхідних для правильного вирішення даного спору, що є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 7/18/5022-148/2012 господарського суду Тернопільської області та рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.