Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в

місті Феодосія Автономної Республіки Крим

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим

від 03.05.2012р. та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 12.06.2012р.

у справі №5002-24/643-2012

за позовом Приватного підприємства "Технопласт плюс"

до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія

Автономної Республіки Крим

про стягнення 210 483,36 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Приватне підприємство "Технопласт плюс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим і просило стягнути з останнього неустойку в розмірі 210 483,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії Договору оренди об'єкта нерухомості (частини будівлі) №27 від 19.02.2010р., у зв'язку з чим на підставі ст. 785 ЦК України йому нарахована неустойка за весь час прострочення повернення майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012р. (суддя Г. Г. Колосова) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 210 483,36 грн.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна та правомірним нарахуванням позивачем передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки з урахуванням індексу інфляції.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (головуючий, суддя К. Г. Балюкова, судді Т. С. Видашенко, В. М. Плут) рішення суду першої інстанції змінено. Позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 194 294,32 грн. В решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при підрахунку неустойки враховується розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції за останній місяць дії вказаного Договору (грудень 2010р.), оскільки подальше індексування розміру орендної плати не проводиться, у зв'язку з припиненням дії договору.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено Договір оренди об'єкта нерухомості (частини будівлі) №27 від 19.02.2010р. (далі -Договір), за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове володіння та користування частину будівлі загальною площею 666,27 кв.м (п.1.3. Договору), а саме нежитлові приміщення №2-24 першого поверху, нежитлові приміщення №3-7, 9, 16, 17, 19, 20, 37 і коридор (30,3 кв.м) цокольного поверху будівлі (п.1.1 Договору), що знаходиться за адресою: 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44 (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору строк його дії становить з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Судами двох інстанцій з'ясовано, що між сторонами мали місце переговори стосовно укладання нового договору оренди на 2011р., однак відповідна домовленість досягнута не була.

Рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2011р та від 20.09.2011р. у інших справах №5002-32/2420-2011 та №5002-24/3328-2011 відповідно, в яких брали участь ті самі сторони, встановлено, що укладений Договір оренди об'єкта нерухомості (частини будівлі) №27 від 19.02.2010р. припинив свою дію 31.12.2010р., а тому у період з 01.01.2011р. по 10.03.2011р. між сторонами відсутні орендні договірні відносини.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.8.2 Договору орендований об'єкт повинен бути переданий орендарем і прийнятий орендодавцем протягом 14 календарних днів з дати закінчення строку дії Договору, а згідно п.п.8.3-8.4 -при передачі орендованого об'єкта складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії, а орендований об'єкт вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання останнього.

Судами двох інстанцій встановлено, що відповідач орендований об'єкт у встановлений строк не повернув, акт приймання-передачі підписаний не був.

Посилання скаржника на ст. 614 ЦК України та викладені у касаційній скарзі доводи щодо відсутності вини в його діях щодо неповернення приміщення є безпідставними, оскільки обов'язок повернути орендодавцеві орендований об'єкт лежить саме на орендареві.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-24/3328-2011 встановлено, що за Договором купівлі-продажу нежилого приміщення у житловому будинку літ."А" від 11.03.2011р. нежитлове приміщення, що слугувало об'єктом оренди за Договором було продано іншій особі -гр. Бартеневу С.О.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 01.01.2011р по 10.03.2011р., тобто до моменту укладення вказаного договору купівлі-продажу та втрати ним права власності на об'єкт оренди.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком судів двох інстанцій про те, що період нарахування неустойки позивачем визначений правильно з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами Договору орендований об'єкт повинен бути переданий орендарем і прийнятий орендодавцем протягом 14 календарних днів з дати закінчення строку дії Договору (п.8.2 Договору). Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання вказаного зобов'язання -з 15.01.2011р.

Таким чином період нарахування неустойки - з 15.01.2011р. по 10.03.2011р.

Незастосування судами двох інстанцій до спірних правовідносин ч.1 ст. 612 ЦК України призвело до безпідставного збільшення належного до стягнення з відповідача розміру неустойки.

Відповідно до п.5.1 Договору розмір орендної плати в місяць за 1 кв.м орендованого об'єкта становить 62,28 грн.

Згідно п.5.6 Договору перерахування суми інфляції, індексації, розрахованої від суми оплати за користування приміщеннями, проводиться після офіційного оголошення індексу інфляції після представлення рахунку.

Розмір орендної плати за останній місяць дії Договору (грудень 2010р.) з урахуванням індексу інфляції складає 41 827,25 грн. (62,28 х 666,27 х 1,008).

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції подальше індексування розміру орендної плати не проводиться, оскільки договір припинив свою дію.

Орендна плата за період з 15.01.2011р. по 31.01.2011р. складає 22 937,52 грн. (41 827,25 : 31 х 17), за лютий 2011р. -41 827,25 грн., а за період з 01.03.2011р. по 10.03.2011р. -13 492,66 грн. (41 827,25 : 31 х 10).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки за період з 15.01.2011р. по 10.03.2011р. у сумі 156 514,86 грн. ((22 937,52 + 41 827,25 + 13 492,66) х 2), а в задоволенні позовних вимог на суму 53 968,50 грн. (210 483,36 - 156 514,86) слід відмовити.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-24/643-2012 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, код ЄДРПОУ 22300286) на користь Приватного підприємства "Технопласт плюс" (вул. Дружби, 109А, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 95034, код ЄДРПОУ 32641735) неустойку у розмірі 156 514,86 грн. та 3 130,29 грн. судового збору.

В частині стягнення неустойки у сумі 53 968,50 грн. відмовити."

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази на виконання пункту 2 даної постанови.