Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів: Коваленко С.С., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" (позивач) на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 р.) у справі № 24/5005/571/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія Ініціатива" (відповідач-1); 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Трейдінг Груп" (відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки, за участю представників: від позивача Яцук С.В.від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 не з'явився

На розгляд господарського суду Дніпропетровської області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі -ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія Ініціатива" (далі -ТОВ "Інжинірінгова компанія Ініціатива") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Трейдінг Груп" (далі -ТОВ "Авіто Трейдінг Груп") про визнання недійсним договору поруки до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-2109/2/1 від 21.09.2011 р., укладеного між відповідачами, з моменту його укладення. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний договір поруки від 21.09.2011 р. укладений відповідачами в порушення статей 203, 215 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" на момент його укладення був неплатоспроможним і не міг виконати зобов'язання поручителя, договір укладений на безоплатній основі за відсутністю економічного інтересу та будь-якої вигоди для ТОВ "Авіто Трейдінг Груп".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 р. у справі № 24/5005/571/2012 (суддя Калиниченко Л.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Голяшкін О.В., судді Орєшкіна Е.В., Науменко І.М.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 р. та з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі № 24/5005/571/2012, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 28.08.2012 р. о 10 год. 10 хв.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.2012 р. № 03.07-05/639 для розгляду справи № 24/5005/571/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді Хрипун О.О., Шевчук С.Р.

До Вищого господарського суду України 28.08.2012 р. від ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд касаційної скарги відкладено на 11.09.2012 р. о 09 год. 55 хв.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2012 р. № 03.07-05/669 для розгляду справи № 24/5005/571/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Шевчук С.Р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" та ТОВ "Авіто Дніпро" як позичальником 28.07.2010 р. укладено кредитні договори про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 160/02-10 та № 164/02-10. На підставі зазначених договорів позичальнику надано кредити в сумі 22 991 300,00 грн. та 36 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між банком та ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" 30.09.2010 р. укладено договір іпотеки № 311/08/1-10 та договір поруки № 162/15-10, за умовами яких ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" виступило майновим та фінансовим поручителем виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами щодо сплати заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитами, одноразової комісії за відкриття кредитної лінії, комісії за управління та обслуговування кредитної лінії, неустойки та збитків на засадах солідарного боржника.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2011 р. між ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" як поручителем та ТОВ "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" як кредитором укладено договір поруки до договору № Б-2109/2/1 від 21.09.2011 р. купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "КОНКОРДІЯ СЕРВІСЕС ЛТД" (боржник), що виникли з договору № Б-2109/2/1 від 21.09.2011 р. купівлі-продажу цінних паперів (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

За договором № Б-2109/2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 21.09.2011 р. продавець -ТОВ "Інжинірінгова Компанія Ініціатива", зобов'язався передати у власність покупця -Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "КОНКОРДІЯ СЕРВІСЕС ЛТД", цінні папери: прості іменні акції ПАТ "Завод РАДАР" у кількості 150 000 000 штук, номінальною вартістю 1 ЦП: 0,25 грн., загальною номінальною вартістю 37 500 000,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх. Загальна сума договору купівлі-продажу складає 150 000 000,00 грн., строк оплати -10 календарних днів з дати укладення договору.

Згідно з п. 4.1 договору поруки від 21.09.2011 р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору в сумі, що дорівнює 150 000 000,00 грн., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор, відповідно до п. 5.4.1 договору поруки, має право в одноденний строк звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, згідно з ст. 11 ЦК України, є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин (підстав), з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Зміст правочину, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Отже, сторони у договорі можуть, відступивши від положень актів цивільного законодавства, врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умов, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, зміст оскаржуваного договору не суперечить приписам ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, договір вчинений у формі, встановленій законом, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при розгляді справи апеляційним господарським судом вірно враховано закріплений у ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України принцип свободи договору.

Також господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відхилені твердження позивача про невідповідність оскаржуваного договору поруки вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегією суддів Вищого господарського суду України визнається, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правомірного висновку, що при укладенні оскаржуваного договору поруки сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, волевиявлення на укладення оскаржуваного договору було вільним і відповідало внутрішній волі сторін, а, відтак, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та правомірно відмовлено в задоволенні позову повністю.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 р. у справі № 24/5005/571/2012 залишити без змін.