Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі № 5015/581/12 Господарського суду Львівської області за позовом Малого приватного підприємства "ГРО", м. Львів, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів, про зобов'язання відповідача укласти на 2012 рік з позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У лютому 2012 року позивач Мале приватне підприємство "ГРО" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про зобов'язання відповідача укласти на 2012 рік з позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача.

Вказував, що починаючи з листопада 2002 року між ним та відповідачем існують правовідносини, пов'язані з транспортуванням природного газу розподільними мережами відповідача.

Зазначав, що 06.01.12 разом з листом № 5 направив відповідачу проект договору № 3951 на транспортування природного газу газорозподільними мережами від 06.01.12 на 2012 рік та просив відповідача погодити та підписати даний проект договору.

Також вказував, що 06.02.12 отримав від відповідача підписаний ним протокол розбіжностей до договору № 3951 на транспортування природного газу газорозподільними мережами від 06.01.12.

Посилаючись на ту обставину, що сторони не можуть дійти згоди щодо врегулювання розбіжностей до договору № 3951, позивач просив зобов'язати відповідача укласти з Малим приватним підприємством "ГРО" договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012 рік в його редакції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 квітня 2012 року (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. -головуючий, Малех І.Б., Мурської Х.В.) позов задоволено частково.

Постановлено зобов'язати ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укласти з Малим приватним підприємством "ГРО" на 2012 рік договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами:

- в редакції проекту Договору Малого приватного підприємства "ГРО" № 3951 від 06.01.12: розділ "Терміни та визначення", п.п. 1.1-2.7, 3.1-4.4, абзаци 2, 4, 5 п. 4.5, п. 4.6, п.п. 5.1-6.3, п.п. 6.3.2-8.2, п. 8.4, розділ 9, п.п. 10.1-10.4, реквізити сторін, додатки №№ 1, 2 до Договору;

- в редакції протоколу розбіжностей ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до проекту Договору № 3951 від 06.01.12: абзац 1 п. 4.5, п. 4.7;

- п. 2.8 викласти у наступній редакції: "2. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника шляхом вручення представнику Газорозподільного підприємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням або в інший спосіб, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.";

- п. 2.9 викласти у наступній редакції: "2.9 Акти наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.";

- абзац 3 п.4.5 викласти у наступній редакції: "У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи право проведення розрахунку протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий місяць.";

- п. 6.3.1 викласти у наступній редакції: "У разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприємства перед Замовником за грошовим зобов'язанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оплаті протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприємством обґрунтованої письмової вимоги Замовника у випадку відсутності спору між сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.";

- п. 8.3 викласти у наступній редакції: "Настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством. Сторони не звільняють ся від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між вказаними обставинами та невиконанням зобов'язань за цим Договором.".

В іншій частині позову відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на ту обставину, що запропонована позивачем редакція договору, за виключенням абзацу 1 п. 4.5, п. 4.7, п. 2.8, п. 2.9, абзацу 3 п. 4.5, п. 6.3.1, п. 8.3 договору, лише конкретизують умови Типового договору на транспортування природного газу газорозподільними мережами, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 179 ГК України.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про викладення абзацу 1 п. 4.5, п. 4.7, п. 2.8, п. 2.9, абзацу 3 п. 4.5, п. 6.3.1, п. 8.3 договору, в редакції позивача, обґрунтовані посиланнями на те, що зазначені пункти суперечать умовам Типового договору, тому абзац 1 п. 4.5, п. 4.7 договору належить викласти в редакції відповідача, а п. 2.8, п. 2.9, абзац 3 п. 4.5, п. 6.3.1, п. 8.3 договору -в редакції суду.

У касаційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, починаючи з листопада 2002 року між сторонами у справі існують правовідносини, пов'язані з транспортуванням природного газу розподільними мережами відповідача.

12.12.11 позивач листом № 150 звернувся до відповідача з проханням направити для розгляду та належного оформлення договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012 рік, яке залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

06.01.12 позивач разом з листом № 5 направив відповідачу проект договору № 3951 на транспортування природного газу газорозподільними мережами від 06.01.12 на 2012 рік та просив відповідача погодити та підписати даний проект договору.

31.01.12 відповідач разом з листом № 06-742 повернув позивачу примірник договору з двома протоколами розбіжностей, які відповідач просив розглянути, підписати та повернути один примірник.

Приписами ч. 4 ст. 181 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Надавши правову оцінку зазначеному протоколу розбіжностей, судами встановлено, що в зазначеному протоколі викладно зміст Типового договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), затверджено постановою НКРЕ N 469 від 31.03.11.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Так, судами встановлено, що надісланий позивачем відповідачу проект договору № 3951 від 06.01.12 містить деякі відмінності від тексту типового договору, зокрема,: у п. 1.ч 1 розділу (терміни та визначення) позивач виключив слова фізична особа-підприємець, з тих підстав, що він є юридичною особою; у п. 1.1 зазначив дату акту розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, з підстав того, що сторонами складено і діє саме цей акт; у п. 2.7 позивачем зазначено, що газорозпридільне підприємство до 5 числа наступного за звітним місяцем направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць та рахунок на оплату наданих послуг, оскільки вказаний рахунок є підставою для проведення розрахунків між сторонами; із п. 3.4 договору позивачем виключено абз. 2 з п. 3.4 Типового договору, в якому вказано, що "у разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності, витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку", оскільки єдиний вузол обліку позивача розташований після межі балансової належності; у п. 3.5 договору позивачем зазначено, що на підставі результатів вимірювання вузла обліку складається місячний акт, з підстав, які викладено у п. 5,6 розбіжностей, при цьому, місцевим судом зазначено, що у наявному переліку комерційних вузлів газу та газоспоживаючого обладнання значиться лише один вузол обліку; у п. 3.6 договору позивачем викладено назву ГОСТ 5542-87 державною мовою України; у п. 4.1 договору позивачем викладено назву державного регулюючого органу відповідно до його назви на день укладення договору, з огляду на те, що Указом Президента України N1057/2011 від 23.11.11 (1057/2011) "Про ліквідацію Національної комісії регулювання електроенергетики України" ліквідовано Національну комісію регулювання електроенергетики України, а Указом Президента України від N 1059/2011 23.11.11 (1059/2011) "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; абз. 4 п. 4.5 договору, в якому позивачем конкретизовано термін та порядок розрахунків; у пункт 5.1.4 договору позивачем внесено доповнення щодо того, що одночасно з актом наданих послуг слід надавати замовникові рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, враховуючи положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та звичаї ділового обороту; у п. 5.3.4.4 позивачем змінено слово "вузлів" на слово "вузла", так як у нього наявний лише один вузол обліку, що вбачається із додатку № 2 до договору, який є невід'ємною частиною договору; у п. 5.4.3 договору позивачем внесено доповнення, зазначивши, що одночасно з отриманням акту про надання послуг, отримання від Газорозподільного підприємства належно оформлені рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкову накладну за наявності підстав для її видачі; у п. 7.1 договору позивачем слова "несвоєчасних розрахунків за цим договором" замінено на слова "несвоєчасних розрахунків замовника за цим договором", оскільки такий не буде породжувати зайвих розбіжностей; у п. 8.2 договору уточнено підстави настання форс-мажорних обставин; у п. 8.4 договору позивачем конкретизовано порядок повідомлення про обставини форм-мажору; у п. 10.1 договору доповнено те, що перегляд його умов та повідомлення про припинення його дії здійснюється письмово, що відповідає ст. 654 ЦК України.

Водночас судами затверджено в редакції позивача: реквізити сторін, зазначивши, що такі в редакції договору позивача вказано правильно; додатки № 1, в якому вказано обсяги газу, які позивачу об'єктивно необхідні для забезпечення опалення будівлі та технологічного процесу сушки деревини та додаток № 2 (перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання).

Зазначені вище пункти договору, реквізити сторін та додатки до договору, в редакції позивача, лише конкретизують умови Типового договору на транспортування природного газу газорозподільними мережами, затвердженого постановою НКРЕ N 469 від 31.03.11 (v0469227-11) , та не суперечать останньому, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 179 ГК України.

Вказані обставини стали обґрунтованою підставою до задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в означеній частині.

Водночас судами правильно викладено положення абзацу 1 п. 4.5 та п. 4.7 договору в редакції відповідача, оскільки положення останніх в редакції позивача змінюють, а не конкретизують умови, встановлені Типовим договором, та правомірно відмовлено в задоволенні даних вимог.

Пункти 2.8, 2.9, абз. 3 п. 4.5, 6.3.1, 8.3 договору викладені судом з врахуванням умов Типового договору та положень діючого законодавства, що не може вважатися виходом судом за межі позовних вимог, оскільки сторони самостійно не дійшли згоди щодо умов договору на транспортування природного газу газорозподільними мережами та передали спір на вирішення до суду.

За таких обставин доводи скаржника про вихід судом за межі позовних вимог, слід залишити поза увагою суду.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі № 5015/581/12 залишити без змін.