Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012

зі справи № 58/495

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі -ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг")

до товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІ.О" (далі -ТОВ "РАДІ.О"), м. Одеса,

про стягнення 1 152 000 грн. компенсації за порушення авторських прав,

за участю представників сторін:

позивача -Козлової О.В.,

відповідача -Давиденка О.Л.,

ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" як власник майнових авторських прав на музичний твір "SMOKE ON THE WATER" (далі - Твір) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "РАДІ.О" 1 152 000 грн. компенсації.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 440, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 15, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон № 3792) мотивовано неправомірним використанням ТОВ "РАДІ.О" 20.10.2010 Твору (у виконанні групи "Deep Purple") у складі реклами автосалону "Кий Авто" без отримання необхідного дозволу та без виплати авторської винагороди, в чому позивач убачає порушення його майнових авторських прав шляхом: неправомірного включення Твору до названого рекламного ролика; синхронізації з голосом; публічного сповіщення Твору; розповсюдження Твору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2011 (суддя Блажівська О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючий суддя, судді Борисенко І.В., Шипко В.В.), у позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 440, 443, 654 ЦК України, статей 15, 31, 32, 50, 52 Закону № 3792 та статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України мотивовано недоведеністю позивачем наявності у нього майнових авторських прав на Твір.

У касаційній скарзі ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" просить Вищий господарський суд України зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в стягненні 301 200 грн. -стосовно використання Твору шляхом публічного сповіщення -та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. Своє прохання скаржник мотивує прийняттям оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

ТОВ "РАДІ.О" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що:

- позивачем на підтвердження наявності у нього відповідних майнових авторських прав на Твір надано лише витяг з ліцензійного договору від 01.05.2003 англійською мовою; переклад витягу не посвідчено ні нотаріально, ані перекладачем бюро перекладів; "додаток до ліцензійного договору від 30.06.2006 року укладений в письмовій формі та посвідчено нотаріально, з подальшим підтвердженням "апостиль" підписів нотаріуса";

- подані ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" копії згаданого ліцензійного договору та додатків до нього посвідчені неуповноваженою особою -юристом позивача;

- у матеріалах справи відсутні письмові повідомлення правовласником (EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED) позивача стосовно продовження дії названого ліцензійного договору, що передбачено пунктом 12 цього договору;

- позивачем не виконано вимоги ухвал місцевого господарського суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011 щодо подання належним чином засвідчених копій додатків, зазначених у позовній заяві;

- позивачем при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції не було подано оригіналів згаданих доказів.

Водночас відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому:

- засвідчення наявних у справі копій документів юристом позивача Семенович С.В. відповідає змісту наявних довіреностей на представництво інтересів ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" (т. 1, а.с. 67; т. 2, а.с. 5, 17), а також приписам пункту 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (v0055609-03) ;

- частиною другою статті 36 ГПК України передбачено можливість подання як письмового доказу засвідченого витягу з документа;

- посилання місцевого та апеляційного господарських судів на неналежність посвідчення перекладу поданих ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" документів не має нормативного обґрунтування;

- пунктом 24 ліцензійного договору від 01.05.2003 передбачено, що ця угода має регулюватися і тлумачитися відповідно до законодавства Англії;

- відомості стосовно недійсності (як щодо нікчемності, так і визнання недійсним у встановленому порядку) ліцензійного договору від 01.05.2003 у матеріалах справи відсутні;

- повнота та якість поданих позивачем перекладів попередніми судовими інстанціями не досліджувалися;

- передбачена пунктом 12 ліцензійного договору від 01.05.2003 можливість продовження строку дії цього договору правовласником шляхом направлення відповідного письмового повідомлення позивачеві є правом названої особи, а не її обов'язком; наявність цього права не перешкоджає укладенню сторонами інших угод з цього приводу (зокрема, і шляхом підписання відповідних додатків до ліцензійного договору) та не свідчить про нікчемність додаткової угоди від 01.07.2010 сторін ліцензійного договору щодо продовження строку його дії до 30.06.2012;

- згадані ухвали місцевого господарського суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011 не містять вичерпних переліків документів, які мав надати та не подав позивач (зокрема, з урахуванням фактично поданих позивачем і наявних у матеріалах справи);

- ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" у касаційній скарзі стверджує про безпосереднє дослідження оригіналів договорів судом першої інстанції, що відповідає загальним вимогам ухвал цього ж суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011, але це не має ні спростування, ані підтвердження у тексті рішення місцевого суду зі справи, де відсутні як відомості стосовно дослідження цих доказів, так і зазначення про невиконання позивачем відповідних вимог суду;

- матеріали справи не містять відомостей щодо витребування судом апеляційної інстанції від позивача оригіналів будь-яких документів;

- ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було встановлено фактичних обставин, пов'язаних з нотаріальним посвідченням угод щодо передачі авторських прав [чи підлягали відповідні угоди (додатки до них; які саме) нотаріальному посвідченню; чи мало місце нотаріальне посвідчення відповідних правочинів (яких саме; які правові наслідки фактичного становища) або відбулося посвідчення нотаріусом наявних підписів/печаток з іншою метою та за інших обставин];

- попередніми судовими інстанціями не дано оцінки угоді сторін ліцензійного договору від 01.12.2009 стосовно передачі позивачеві виключних авторських прав на Твір (т. 1, а.с. 68);

- матеріали справи не містять додаткової угоди від 01.07.2009 (на яку наявні посилання в позовній заяві та в оскаржуваних судових рішеннях) і угоди стосовно продовження строку дії ліцензійного договору в період з 01.07.2009 по 30.06.2010 (до якої вносилися зміни наявною у справі угодою від 01.07.2010; т. 1, а.с. 46).

Крім того, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:

- не встановлено обставини використання Твору відповідачем (зокрема, дата, місце, спосіб використання тощо);

- не з'ясовано обставини фіксації позивачем використання Твору відповідачем (чи мала місце така фіксація, коли, де, яким чином тощо);

- не досліджено фактичної наявності та змісту записів спірного рекламного ролика, доданого позивачем до позовної заяви (т. 1, а.с. 7) і поданого відповідачем 08.02.2012 до апеляційного суду (що підтверджується протоколом відповідного судового засідання; т. 2, а.с. 20), з огляду на необхідність з'ясування питання використання відповідачем (ідентифікації його особи) Твору (його ідентифікації) за зазначених у позовній заяві обставин.

Водночас матеріали справи взагалі містять лише один СD-R диск із записом рекламного ролика автосалону, маркований позначеннями "Просто радіо" та "20.10.2010р.".

У свою чергу, лише після встановлення факту використання Твору відповідачем підлягали з'ясуванню правові підстави такого використання (наявність у ТОВ "РАДІ.О" необхідного дозволу правовласника чи відповідного договору з організацією колективного управління) та можливість застосування в даному випадку приписів статей 21 - 25 Закону № 3792 щодо вільного використання творів.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 зі справи № 58/495 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.