Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 у справі № 5010/1702/2011-12/38 господарського суду Івано-Франківської області за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відкритого акціонерного товариства "Зелене господарство" про визнання недійсним договору та акта виконаних робіт за участю представників від: позивача не з'явився, повідомлений належним чином відповідача не з'явився, повідомлений належним чином

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011р. у справі № 5010/1702/2011-12/38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (Позивач) до ВАТ "Зелене господарство" (Відповідач) про визнання недійсним договору підряду № 3/09 від 10.03.2009р., припинено провадження у справі 5010/1702/2011-12/38 в частині позовних вимог про визнання недійсним акта виконаних робіт до договору № 3/09 від 10.03.2009р.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору підряду № 3/09 від 10.03.2009 р., укладеного між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (замовник) і ВАТ "Зелене господарство" (підрядник), підрядник зобов"язується виконати роботи по звалюванню дерев, а замовник зобов"язується прийняти виконану роботу і оплатити підряднику її вартість згідно поданих розцінок.

Згідно акта приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року підрядні роботи виконані на загальну суму 117 762 грн.

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним договору підряду № 3/09 від 10.03.2009р. та акта виконаних робіт до договору підряду № 3/09 від 10.03.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір підряду № 3/09 від 10.03.2009р. підписаний зі сторони ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" не директором ОСОБА_4, а невідомою особою. Окрім того, оспорюваний договір не містить всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, а саме відсутній предмет договору, та вказує про те, що акт приймання виконаних робіт та довідка про їх вартість не можуть слугувати доказом виконання робіт за спірним договором через підписання їх не уповноваженими особами.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції відмовляючи Позивачу в задоволенні позовних вимог, вказав на їх необґрунтованість.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що договір підряду № 3/09 від 10.03.2009р., підписано представником ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" без зазначення його посади, проте було схвалено Позивачем у розумінні статті 241 ЦК України, крім того умови договору підряду виконувалися сторонами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 837 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши укладений між сторонами спірний договір підряду, встановили, що відповідно до частині 2 статті 207 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України договір підряду № 3/09 від 10.03.2009р. укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання.

Печатка підприємства повинна використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а дотримання законності користування нею покладається на відповідальну особу підприємства.

До матеріалів справи додано довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за липень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року, із яких слідує, що за договором № 3/09 від 10.03.2009р. Відповідачем виконані підрядні роботи на суму 117 762 грн. Довідка та акт підписані сторонами і скріплені печатками підприємств.

Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002р. (v0237202-02) "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2 "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (чинний на день підписання акта та довідки).

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року відповідають типовим формам первинних облікових документів.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2 "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" не передбачають право підпису акта або довідки лише керівником замовника та підрядника.

Позивач не надав доказів звернення до правоохоронних органів, у зв"язку з втратою чи викраденням чи протиправним використанням печатки підприємства, як і не надано доказів порушення кримінальної справи щодо незаконних дій працівників товариства, якими підписувалися оспорювані документи та скріплювалися печаткою підприємства.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав про визнання договору недійсним.

Позивач в касаційній скарзі зазначає, що ВАТ "Зелене господарство" не надало жодних доказів, що особи які здійснювали господарські операції та підписували первинні документи були належним чином уповноважені діяти від імені підприємства.

Згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС). Відповідну правову позицію наведено в листі Верховного Суду України від 01.08.2007 "Практика розгляду судами корпоративних спорів".

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Наслідки укладання угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р. у справі № 2/261.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що шляхом підписання акта приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт Позивачем схвалено спірний договір.

На підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акта виконаних робіт до договору № 3/09 від 10.03.2009р., оскільки спір про визнання вказаного акта недійсним непідвідомчий господарському суду.

Відповідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Норми даного пункту свідчать про те, що питання про визнання акта недійсним може вирішуватись у разі, якщо одна із сторін відмовилась від його підпису.

Акт приймання виконаний підрядних робіт є первинним документом та має оцінюватися судом при розгляді спору про відшкодування вартості робіт між замовником та підрядником.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. у справі № 5010/1702/2011-12/38 підлягають скасуванню в частині припинення провадження у справі, в цій частини приймається нове рішення про відмову в позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011 у справі № 5010/1702/2011-12/38 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним залишити без змін.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2012, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011 в частині припинення провадження у справі № 5010/1702/2011-12/38 скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.