Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" до 1. державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" про визнання недійсним договору № Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2011,

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:Олійник О.М. -дов. №348 від 22.06.2012; від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явились; Скряга Є.А. -дов. № 17/12-11 від 15.12.11;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року (суддя Красота О.І.) публічному акціонерному товариству "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" відмовлено в задоволенні позову до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" про визнання недійсним договору № Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2011 року.

Судове рішення мотивоване тим, що у відповідачів було достатньо правових підстав для укладення спірного договору №Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2011року, та як право власності щодо предмету договору належить Турченко-Невенчаній О.І. на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2009 р. у справі № 2-3433/2009 р., тому визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Постановою від 22.05.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: - Пруднікова В.В. - головуючий, Широбокова Л.П., Антонік С.Г.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" залишено без задоволення, а рішення від 26.01.2012 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

постанова суду мотивована тим, що укладення відповідачами спірного договору не суперечить вимогам ст.ст.64, 71, 77 Статуту залізниць України (457-98-п) , на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем не доведено факт порушення його прав та законних інтересів при укладанні відповідачами договору № Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2010, оскільки він не довів належними доказами право власності на спірну під'їзну колію.

Не погоджуючись з постановою суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 64, 67, 71, 77 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст.ст. 321, 346 Цивільного Кодексу України, оскільки доводить, що є власником майна, яке є предметом оспорюваного договору.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору, внаслідок укладення якого позивач протиправно обмежений у здійсненні свого права власності на залізничну під'їзну колію.

Господарськими судами встановлено, що договір №Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2010 було укладено відповідачами на експлуатацію під'їзної колії довжиною 1544 м примиканням до станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.

27.01.2009 листом №48 ВАТ "Дніпротяжбуммаш"ім. Артема звернулось до Міністерства промислової політики з проханням внести зміни та доповнення до переліку переданого їм нерухомого майна, на що 12.02.2009 отримали запитані зміни з зазначенням зовнішньої заводської під'їзної залізничної колії довжиною 1216 м з датою вводу в експлуатацію 1945 рік.

Але листом №5/2-2-168 від 08.06.2011 Міністерство промислової політики скасувало зміни та доповнення внесені до переліку нерухомого майна ВАТ "Дніпротяжбуммаш" ім. Артема 12.02.2009 р., підтвердило інформацію викладену у листі №10/5-2-239 від 18.02.09 р., згідно з яким позивачу було передано лише внутрішньозаводські залізничні колії довжиною 4500 м..

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 660/5 від 14.04.2009 (v660_323-09) право власності на під'їзні колії, як об'єкт нерухомого майна підлягають реєстрації.

У відповідності до п. 1.4. "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5 (z0157-02) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445 (z0157-02) , обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно п.1.2. та п.1.3 Положення - державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (1878-17) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У розділі 4 пункту 1.5. Положення вказується на необхідність державній реєстрації споруд (інженерні, гідротехнічні тощо) земельних поліпшень, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Пунктом 8.1. Положення встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ у справі №2-3433 від 10.04.2009 за громадянкою Турченко-Невінчаною Ольгою Іванівною визнано право власності на нерухоме майно, у тому числі, на залізничну колію №1 довжиною 1544 м, що розташована за адресою: вул.Каспійська, 2б, м. Дніпропетровськ. Рішення набрало чинності та в подальшому ніким не оскаржувалось.

На виконання вимог вказаного рішення суду 21.05.2009 Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на зазначене майно, інвентаризаційна справа №57001 реєстраційний номер №19997388, що підтверджується наданим витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 12.08.2010 КП "ДМБТІ" на вказану нерухомість виконано технічний паспорт. ТОВ НПП "Укрбудшлях-Д" виконано технічний паспорт під'їзної залізничної колії №1 довжиною 1544 м.

Зазначеним технічним паспортом підтверджується примикання залізничної колії №1 до стикового з'єднання ділянки колії 1-ДП ст. Нижньодніпровськ.

За викладених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що громадянкою Турченко-Невінчаною О.І. належним чином оформлене право власності на залізничну колію №1 довжиною 1544 м примиканням до станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, а позивач не надав належні докази оформлення у встановленому порядку права власності на зовнішні заводські під'їзні залізничні колії довжиною 1216 м. .

21.05.2009 між громадянкою Турченко-Невінчаною Ольгою Іванівною і товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" укладено договір оренди №21/05 на нерухомість, зокрема, на залізничну колію №1 довжиною 1544 м. Строк дії договору оренди до 31.12.2011 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що позивачем не доведено факт порушення його прав та законних інтересів при укладанні відповідачами договору № Пр/Дн-1-11-1537/НЮдч від 10.10.2010 року, оскільки він не довів належними доказами право власності на спірну під'їзну колію.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу, що за змістом ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

За нормами ст. 216 Цивільного кодексу України за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону, оскільки результатом задоволення заявленого позову стане застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

Згідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 22.05.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи №40/5005/16127/2011 залишити без змін.