Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київна постанову та рішення від 13.03.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/16170/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ про стягнення 120 884 538 грн. 93 коп. за поставлений газ в судовому засіданні взяли участь представники:

ДК "Газ України"ОСОБА_4, довір., ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"ОСОБА_5, довір.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 року, що прийнято у справі № 5005/2600/2011 та залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-Позивач, Компанія) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - Відповідач, Товариство) про стягнення 120 884 538 грн. 93 коп. за поставлений газ задоволені частково: стягнуто з Товариства на користь Компанії 72 029 002 грн. 10 коп. основної заборгованості, 7 768 744 грн. 63 коп. -3% річних, 1 854 512 грн. 45 коп. інфляційних втрат, а також на Відповідача покладені судові витрати в сумі 20 138 грн. 87 коп. державного мита та 186 грн. 38 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року (суддя -Д.М. Полєв) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 120 884 538 грн. 93 коп. за поставлений газ задоволені частково: стягнуто з Товариства на користь Компанії 28 379 669 грн. 39 коп. заборгованості, 8 152 511 грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1 872 680 грн. 19 коп. 3% річних, 8 101 грн. 35 коп. державного мита та 89 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 30 384 490 грн. 67 коп. провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині відмови у позові задовольнити повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року (головуючий суддя -Прудніков В.В., судді: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року змінено та резолютивну частину викладено в редакції, відповідно до якої з Товариства на користь Компанії стягнено 28 379 669 грн. 39 коп. заборгованості, 8 152 511 грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1 872 680 грн. 19 коп. 3% річних, 8 101 грн. 35 коп. державного мита та 89 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 74 033 823 грн. 38 коп. боргу провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року в частині відмови в "задоволенні пені" та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що за поставлений Позивачем природний газ Відповідач розрахувався частково: на частину суми (біля 22 млн. грн.) до порушення провадження у даній справі, а на частину суми (біля 13 млн. грн.) -після порушення такого провадження, у зв'язку з чим щодо вимог про стягнення останньої частини суми боргу провадження слід припинити. Крім цього, ще на частину боргу (біля 16 млн. грн.) при вирішенні іншої господарської справи зобов'язання припинені у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тому в цій частині також слід припинити провадження у справі. Також суди зазначили, що в жовтні 2005 року була порушена справа про банкрутство Товариства, провадження у якій зупинено до 01.01.2013 року, а Товариство внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) . Також, суди зазначили, що у вересні та листопаді 2011 року на засіданнях комісії Компанії з питань списання заборгованості, яка була створена відповідно до вказаного закону, Позивачем були прийняті рішення про списання частини основної заборгованості Товариства, та частини сум штрафних санкцій, у зв'язку з чим підлягає стягненню інша частина основної суми боргу, та нараховані відповідно до цієї суми 3 % річних та інфляційні витрати. Що ж до пені, суди вказали, що її суми не підлягають стягненню, оскільки пеня нарахована після порушення справи про банкрутство Товариства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а щодо пені розповсюджуються положення про заборону нарахування штрафних санкцій під час дії вказаного мораторію. Підтримуючи вказані висновки та змінюючи резолютивну частину рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що на частину суми боргу (біля 43 млн. грн.) після подання позову у даній справі відбулось списання, тому в цій частині провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору -на підставі норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд касаційної інстанції підтримує, як правомірні, обґрунтовані та такі, що відповідають нормам законодавства та зроблені, відповідно до норм ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові від 12.10.2011 року, висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях щодо стягнення суми основної заборгованості, сум інфляційних витрат та 3 % річних, а також щодо відмови у задоволенні позову на частину основної заборгованості та щодо припинення провадження у справі на частину спірної суми.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів в частині відмови у задоволенні стягнення сум пені, оскільки вони викладені з порушенням норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з неналежним тлумаченням норм ч. 4 ст. 12 цього ж закону.

Так, відповідно до норм ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, визначаючи категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів та зміст цієї правової категорії, законодавець в ст. 1 вказаного закону конкретизує грошові зобов'язання боржника, на які такий мораторій розповсюджується, в залежності від того, коли виникли такі зобов'язання.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також законодавець згідно норми ст. 1 зазначеного розмежовує кредиторів в залежності від моменту виникнення вимог - на конкурсні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) та поточні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство).

Враховуючи ж, що в оскаржуваних судових рішеннях суди встановили та матеріалами справи підтверджується, що стягнена сума основного боргу Товариства перед Компанією виникла після порушення 28.11.2005 року справи про банкрутство Товариства, то і застосування до нього Компанією за несвоєчасну сплату цієї суми заборгованості санкцій у вигляді пені, виходячи із розміру вказаної заборгованості, є таким, що відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із відповідними доводами, наведеними Компанією в касаційній скарзі.

У зв'язку із викладеним, враховуючи, що оскаржуване рішення місцевого суду було змінено, та виходячи із повноважень касаційного суду, визначених в п. 2 ст. 111-9 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови Компанії у стягненні з Товариства сум пені із прийняттям в цій частині нового рішення, згідно якого вказані вимоги Позивача слід задовольнити та стягнути на його користь з Відповідача пеню в сумі 2 340 419 грн. 75 коп., розмір якої відповідає стягненій сумі основної заборгованості.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. у справі № 29/5005/16170/2011 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені та стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 340 419 грн. 75 коп. пені.

4. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. у справі № 29/5005/16170/2011 залишити без змін.

Постанову виготовлено та підписано 07.06.2012 року.