Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК", м. Київ (далі -ТОВ "ЖОК"),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2011 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011

зі справи № 10/297

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ (далі -ПАТ "Українська гірничо-металургійна компанія"),

до ТОВ "ЖОК"

про стягнення 203 142,24 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" -Яців Ю.М.,

ТОВ "ЖОК" -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ЖОК" 203 142. 24 грн. за поставлений відповідачеві на підставі накладних товар та витрат на послуги адвоката в сумі 1 600 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2011 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 (колегія суддів у складі: суддя Кошіль В.В. -головуючий, судді Мотоний О.А., Шарпан В.В.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано наявністю у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем в заявленій останнім сумі.

У касаційній скарзі ТОВ "ЖОК" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення господарськими судами процесуальних норм, якими врегульовано питання оцінки доказів, та невірне застосування матеріальних норм.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ТОВ "ЖОК" надіслало клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, посилаючись на неможливість явки в судове засідання його представника.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що: сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином завчасно повідомлено про час і місце розгляду скарги; згідно з приписами названого Кодексу участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника ТОВ "ЖОК".

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дана норма кореспондується з положенням частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), згідно з яким правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписом пункту 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами;

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарськими судами у справі встановлено, що видатковими накладними від 26.05.205 №№ УГ-0004554, від 06.06.2005 № УГ-0005018, від 17.06.2005 № УГ-0005630, від 02.08.2005 № УГ-0007690, від 05.09.2005 №№ УГ-0009062, УГ-0009061, від 04.10.2005 № УГ-00010520, від 16.03.2006 №№ УГ-0001954, УГ-0001955 позивач поставив відповідачеві металопрокат на загальну суму 306 188, 22 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується зокрема, підписом уповноваженого на це відповідними довіреностями представника ТОВ "ЖОК", та частково оплатив його в сумі 103 045, 98 грн. за виставленими ПАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" рахунками фактурами від 26.05.2005 № УГ-0006716, від 17.06.2005 № УГ-0008212, від 05.09.2005 №УГ-0013033, від 01.08.2005 № УГ-0011048, від 01.09.2005 № УГ-0012945, від 30.09.2005 № УГ-0014826, від 16.03.2006 № № УГ-0003324, УГ-0003325, внаслідок чого основна сума боргу становить 203 142, 24 грн.

Крім того, з'ясовано, що 15.04.2011 позивач надіслав відповідачеві претензію про оплату протягом семи днів з моменту її отримання зазначеної суми боргу.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції з посиланням на наведене положення статті 181 Господарського кодексу правомірно виходили з того, що між сторонами у справі склалися договірні відносини купівлі-продажу у спрощений спосіб, оскільки вони обмінялися документами (видатковими накладними, рахунками), що засвідчують наміри сторін та факт укладання такого договору.

Разом з тим, визначаючи умови відносин сторін щодо строків виконання ними зобов'язань, зокрема оплати за поставлений товар, судові інстанції виходили з того, що такий строк встановлено не було, а тому відліковували його з урахуванням строку направленої претензії.

У той же час, на порушення частини першої статті 692 ЦК України господарські суди не дослідили належним чином об'єктивні дані, що були визначені видатковими накладними, рахунками-фактурами щодо строків розрахунків та дати фактичних (часткових) платежів підтверджені виписками з особистого рахунку позивача за даними договірними зобов'язаннями.

Отже, у справі відсутній обґрунтований висновок про час виникнення у відповідача спірного грошового зобов'язання.

Між тим відповідно до положення статті 35 ГПК України судові рішення в даній справ мають преюдиціальне значення для вирішення спорів між тими ж сторонами, зокрема, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За таких обставин у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про обґрунтованість оскаржуваних судових актів, оскільки їх прийнято на порушенням вимог статті 43 ГПК України, тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 зі справи № 10/297 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського міста Києва .