Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р.у справі № 17/422/08 господарського суду Миколаївської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой" до 1) Миколаївської міської ради; 2) Виконавчого комітету Миколаївської міської радитретя особа на стороні відповідача комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" заявник апеляційної скарги Заступник прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської радипровизнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідачів: 1) не з'явилися;

2) не з'явилися;

3-ї особи: не з'явилися;

заявника апеляційної скарги: Рудак О.В. - прокурор відділу ГПУ (посв. від 14.04.2008 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Главстрой" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок (літ. А-10 (17,96Х47,62)+(17,96Х36,51) за адресою м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків -ріг вул. Лазурна).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. (суддя: Коваль С.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой" задоволено, визнано за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок (літ. А-10 (17,96Х47,62)+(17,96Х36,51) за адресою м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків -ріг вул. Лазурна).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. (головуючий суддя: Лашин В.В., судді Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу заступника прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. у справі № 17/422/08 скасовано, в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой" відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Главстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р., а рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, товариством з обмежною відповідальністю "Главстрой" здійснено незавершене будівництво житлового будинку площею 1511 кв. м по вул. Червоних Майовщиків-розі на вул. Лазурна у м. Миколаєві на земельній ділянці загальною площею 4 877 кв.м.

Як вбачається з рішення від 15.08.2008 р., господарський суд Миколаївської області, посилаючись на ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, виходив з того, що отримання позивачем погодження щодо оформлення самочинно збудованого майна від Миколаївської обласної СЕС від 02.07.2008 р. за № 1578/11 та Заводського РВ ГУ МНС м. Миколаєва від 21.05.2008 р. за № 51/816, а також Управління містобудування та архітектури Виконкому Миколаївської міської ради від 04.08.2008 р. за № 15-3052 надає правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Втім, згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

Так, статтею 125 Земельного кодексу України (у редакцій чинній на момент розгляду спору у суді першої інстанції) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Поряд з цим, правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування" (2780-12) .

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Як зазначає у своїй постанові Одеський апеляційний господарський суд, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проектної документації органами архітектури на спірні будівлі.

Статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Разом з цим, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 16 ст. 29 цього Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт матеріали справи також не містять.

Нормами ч. 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком Одеського апеляційного господарського суду, що здійснене ТОВ "Главстрой" будівництво є самочинними.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснено без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Виключення з цієї норми передбачено ч. 3 ст. 376 ЦК України, згідно з якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, самочинно здійснена забудова не може порушувати прав інших осіб чи спричиняти нецільове використання землі (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт необхідно встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку), а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому в установленому порядку під уже збудований об'єкт. Як досліджено господарським судом апеляційної інстанції, таких доказів матеріали справи не містять.

Поряд з цим, виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Таким чином, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Частиною 3 ст. 331 ЦК України встановлено право особи, що створила об'єкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного об'єкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).

При цьому для реєстрації права власності набувача на об'єкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, ст. 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Викладене виключає можливість визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Главстрой" права власності на спірне майно саме в порядку, на якому наголошує позивач у своєму позові.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Одеського апеляційного господарського суду про необхідність скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. та відмові у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі № 17/422/08 постанови від 15.11.2011 р.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. у справі № 17/422/08 залишити без змін.