Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" на постановувід 13.03.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-23/3925-2011за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп"про стягнення 18685,60 грн.,за участю представників: позивача - ОСОБА_4відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011 у справі № 5002-23/3925-2011 (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Голика В.С., Рибіної С.А.), задоволені позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" (далі -відповідач) про стягнення 18685,60 грн., в т.ч. 1512 грн. основного боргу за договором оренди від 10.03.2011 та 17173,60 грн. штрафу.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден в частині стягнення неустойки у розмірі 17173,6 грн., в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та порушення норм матеріального і процесуального права, а саме статей 551, 617, 764 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 33, 34, 38, 43, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправомірно нарахована сума неустойки виходячи з 180кв.м загальної кількості будівельного обладнання, оскільки станом на 17.05.2011 частину орендованого майна повернено позивачеві, а решта 47кв.м будівельного обладнання не повернені внаслідок крадіжки, отже, відсутні підстави для застосування відповідальності, при цьому, розмір неустойки є непомірно високим по відношенню до вартості орендованого майна.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 16.05.2012 № 03.08-05/275 у зв'язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги у справі має здійснюватися в постійному складі колегії суддів: Грейц К.В. -головуючий, Бакуліна С.В., Глос О.І.

В судове засідання касаційної інстанції 17.05.2012 представники сторін не з'явились, при цьому, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду його скарги у зв'язку з аварією на залізниці і неможливістю вчасно прибути до суду, з огляду на що ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2012 розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 24.05.2012 на 11 годину.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 03.08-05/301 у зв'язку з хворобою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. -головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 24.05.2012 не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 24.05.2012 пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 10.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" (орендар) укладений договір оренди майна, згідно з умовами якого орендодавець передає орендареві у тимчасове користування будівельні ліса (п. 1 договору) строком до 10.04.2011, який може бути продовжено тільки за письмовою згодою сторін (п. 4 договору), а орендар зобов'язаний використати майно за його цільовим призначенням та повернути його після закінчення строку договору (п. 2 договору); ставка орендної плати за користування майном становить 0,50 грн. за 1 м2 за добу (мінімальна добова плата складає 40 грн.), а з 18.03.2011 - 0,60 грн. за 1 м2 за добу (п. 3 договору); в разі несвоєчасного повернення майна орендар сплачує орендодавцеві неустойку згідно з нормою ч.2 ст. 785 ЦК України (п. 5.2 договору); ризик втрати або пошкодження майна протягом дії договору несе орендар (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору відповідачеві по акту прийому-передачі від 10.03.2011 передано орендоване майно у кількості 180 м2.

В порушення своїх зобов'язань за договором відповідач не сплатив орендну плату в сумі 3312 грн., яка відповідачем не заперечується, втім, відповідач заплатив лише 1800 грн., звідки, заборгованість по орендній платі становить 1512 грн., при цьому, колегія суддів враховує, що судові акти в частині стягнення цієї суми не є предметом касаційного оскарження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по закінченню строку дії договору -10.04.2011 - орендоване майно не було повернено орендодавцеві, разом з тим, 16.05.2011 орендар повернув частку орендованого майна у кількості 82 м2, а 18.05.2011 ще 77 м2, відтак, загальний залишок неповерненого майна за період з 18.05.2011 по 10.09.2011 складає 21 м2, отже, за період з 11.04.2011 по 16.05.2011 (36 днів) прострочення повернення майна в обсязі 180 м2 відповідач має сплатити неустойку в подвійному розмірі орендної плати (60 грн./м2 за добу) в сумі 7776 грн., за 1 день 16-17.05.2011 прострочення повернення майна в обсязі 98 м2 неустойка становить 117,60 грн., за період з 18.05.2011 по 10.09.2011 (116 днів) прострочення повернення майна в обсязі 21 м2, виходячи із мінімальної добової орендної ставки 40 грн./м2, неустойка становить 9280 грн., звідки загальна сума неустойки складає 17173,60 грн.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог в цій частині, з чим слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору був встановлений сторонами до 10.04.2011 (п. 4 договору). Відповідно до цього ж пункту договору його пролонгація здійснюється тільки за письмовою згодою сторін, втім, будь-які докази на підтвердження досягнення домовленості щодо пролонгації дії договору сторонами під час розгляду справи не надавалися, таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що договір оренди від 10.03.2011 припинив свою дію 10.04.2011, є правомірним.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі припинення договору оренди передбачений і пунктом 2 договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Аналогічний припис містить п. 5.2 договору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком законно і обґрунтовано вирішили спір в цій частині, задовольнивши позовні вимоги.

Факт крадіжки, на який відповідач посилається в своїй касаційній скарзі і яким обґрунтовував свої заперечення проти позову, правомірно відхилений судами попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, ця подія відбулася після закінчення строку дії договору оренди, відтак, може бути підставою для звільнення від внесення орендної плати протягом строку дії договору, але не від сплати неустойки за невчасне повернення цього майна у зв'язку з закінченням договору.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Втім, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідачем не доведено, що неповернення майна у встановлений договором строк (11.04.2011) відбулось саме внаслідок непереборної сили.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини та наявні в матеріалах справи докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Заперечення скаржника розміру неустойки відхиляються колегією суддів, оскільки, як вбачається з розрахунку неустойки, її нарахування здійснено позивачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства, в залежності від фактів повернення орендованого майна частинами, від обсягу неповерненого майна на кожну конкретну дату, кількості днів прострочення і добової ставки орендної плати, при цьому, контррозрахунок неустойки відповідачем під час розгляду справи в суди попередніх інстанцій не подавався, отже, не був предметом дослідження і оцінки.

Щодо посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норми статті 83 ГПК України, колегія суддів констатує, що зменшення у виняткових випадках розміру неустойки є правом, а не обов'язком господарського суду, яке може бути реалізовано у спосіб оцінки судом відповідних доказів, поданих заявником на підтвердження обставин винятковості під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, чого, однак, відбулось, відтак, не може бути предметом розгляду суду касаційній інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі господарського суду АР Крим № 5002-23/3925-2011 залишити без змін.