Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.11у справі№5016/758/2011(17/42)за позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"до Фермерського господарства "Оазис"про вилучення та передачу майна вартістю 1 416 448,12 грнВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 -за дов. від 31.01.12;

від відповідача: ОСОБА_5 -за дов. від 15.08.11.

В судовому засіданні 17.05.12 оголошувалась перерва до 24.05.12.

Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" у березні 2011 року заявлений позов до Фермерського господарства "Оазис", з урахуванням змін, про вилучення у відповідача 251, 318 тонн насіння соняшника та 149,654 тонн -кукурудзи, загальною вартістю 1 416 448, 12 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення майна, переданого на зберігання згідно з договором від 02.09.08. Позивач зазначав, що судовим рішенням у іншій справі №6/229/09 йому було відмовлено в поверненні переданого на зберігання зерна через наявність заборгованості зі сплати послуг, як стверджував позивач, після набрання вказаним рішенням законної сили він розрахувався з відповідачем шляхом передачі останньому у власність частини продукції. При цьому, позивач посилався на приписи статей 13, 16, 321, 594, 623, 953 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.09.11, ухваленим суддею Фроловим В.Д., позовні вимоги задоволено з посиланням на те, що відповідно до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути річ на першу вимогу поклажодавця.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Будішевської Л.О. - головуючого, Мишкіної М.А., Сидоренка М.В., постановою від 13.12.11, перевірене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Вмотивовуючи постанову суд установив, що право Фермерського господарства "Оазис" на притримання насіння соняшника та кукурудзи, (переданого йому на зберігання позивачем), до проведення повного розрахунку, встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.10 у іншій справі №6/229/09. При цьому, апеляційний суд встановив, що позивачем не надано доказів проведення розрахунків після прийняття згаданого рішення, тому визнав недоведеним факт проведення позивачем розрахунків за надані послуги в повному обсязі. Водночас, апеляційний суд вказав на відсутність доказів, підтверджуючих намір відповідача зарахувати зерно в оплату послуг зі зберігання з січня 2011 року, адже, відповідно до умов договору розрахунки за зберігання проводяться грошовими коштами, а зарахування зерна в оплату послуг є правом зберігача і використовується ним на власний розсуд.

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 11, 16, 256, 257, 261, 328, 594, 597, 715 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 4, 82 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". На думку скаржника, встановлення у справі №6/229/09 права відповідача на притримання майна не є преюдиціальним фактом для даної справи. Наголошує скаржник і на залишенні судом поза увагою актів -розрахунків та довідок. Не погоджується заявник також з висновком апеляційного суду про ненадання доказів відображення в бухгалтерському та податковому обліку передачі позивачем у власність відповідачеві зерна. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не з'ясував чи існує у позивача заборгованість перед відповідачем з оплати послуг. Від Фермерського господарства "Оазис" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.09.08 між Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" -замовником та Фермерським господарством "Оазис" -виконавцем, укладено договір про надання послуг зі зберігання зерна. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Фермерського господарства "Оазис" про вилучення у відповідача 251,318 тонн насіння соняшника та 149,654 тонн кукурудзи. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції установив, що позивачем на виконання умов вказаного договору передано на зберігання відповідачеві 654,314 тонн насіння соняшника та 149,654 тонн кукурудзи. Установлено апеляційним судом і те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.10 у іншій справі №6/229/09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.10, встановлено право відповідача на притримання майна до проведення останнім повного розрахунку за послуги. Отже, виходячи з предмета даного позову, доведенню підлягають обставини щодо наявності чи відсутності у позивача заборгованості зі сплати послуг наданих за договором від 02.09.08. Як установлено апеляційним судом, позивачем не доведено факту проведення з відповідачем розрахунку за надані послуги у повному обсязі. При цьому, суд апеляційної інстанції оцінив надані позивачем Акти -розрахунки, та визнав їх такими, що не підтверджують передачу позивачем зазначеного в них зерна відповідачеві в рахунок оплати. Виходячи з установлених апеляційним судом обставин щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати послуг, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі щодо порушень матеріального і процесуального законодавства не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, адже, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.11 у справі №5016/758/2011 (17/42) залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" залишити без задоволення.