Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І. (доповідач), Грека Б.М., Жукової Л.В.,за участю представників сторін позивача -Бредельов О.О.; відповідача -Козлов С.В., Фатєєва Я.А.; третьої особи 1 -не з'явився; третьої особи 2 -не з'явився; прокуратури -Грищенко М.А.;розглянувши касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від10.01.2012у справі№ 3/17-2636-2011за позовомМіністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Телекарт-Прилад"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1.Військового представництва Міністерства оборони України № 4993 2.Військового представництва Міністерства оборони України № 553про стягнення 1 295 369,02 грн.

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекарт-Прилад" (далі -ТОВ "Телекарт-Прилад"), за участю третьої особи - Військового представництва Міністерства оборони України № 4993 про стягнення штрафу у розмірі 1 295 369,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2011 позовну заяву Міністерства оборони України до ТОВ "Телекарт-Прилад" про стягнення штрафу у розмірі 1 295 369,02 грн. надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2011 порушено провадження у справі № 3/17-2636-2011 за позовом Міністерства оборони України до ТОВ "Телекарт-Прилад", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військове представництво Міністерства оборони України № 4993 про стягнення 1 295 369,02 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2011 (суддя Д"яченко Т.Г.) позов Міністерства оборони України задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Телекарт-Прилад" штраф у розмірі 1 295 369,02 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військове представництво Міністерства оборони України № 553.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) апеляційну скаргу ТОВ "Телекарт-Прилад" задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011 скасовано. Суд в позові Міністерства оборони України про стягнення 1 295 369,02 грн. - відмовив.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подав касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та прийняти нове, яким залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 25.04.2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 розгляд касаційної скарги відкладено на 10.05.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 08.05.2012 № 03.10-05/137 у зв'язку з перебуванням суддів Черкащенка М.М. та Нєсвєтової Н.М. у відпустці для розгляду справи № 3/17-2636-2011, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 10.05.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Грек Б.М., Жукова Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.05.2012 продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів на підставі клопотання прокурора та розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 23.05.2012.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Господарським судами встановлено, що між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Телекарт-Прилад" (виконавець) 24.09.2010 укладено державний контракт № 308/8 з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України) (далі - контракт).

За умовами контракту на виконання замовлення виконавець зобов'язався виготовити та передати комплексну апаратуру зв'язку "Скіф-КАЗ" спеціального призначення у власність замовнику, для потреб створення цифрової інтегральної мережі зв'язку Збройних Сил України у асортименті, кількості та за цінами зазначеними у Специфікації постачання продукції (далі - специфікація), що додається до цього контракту і є його невід'ємною частиною (додаток 1), а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з умовами цього контракту.

Положенням додаткової угоди № 1 від 29.09.2010 виконавець зобов'язався виготовити та передати у власність продукцію замовнику в кількості 1 (одна) штука за цінами зазначеними у протоколі погодження ціни, що є невід'ємною частиною цього контракту (додаток 2).

Згідно п. 2.1 контракту постачання продукції, передбаченої специфікацією, що є невід'ємною частиною цього контракту, здійснюється силами і засобами виконавця після одержання від замовника письмового повідомлення про надання коштів за стабілізаційним фондом державного бюджету України. Постачання продукції здійснюється до 31.12.2010.

Положеннями додаткових угод № 2 від 07.10.2010 та №3 від 28.02.2011 передбачені у п. 2.1 контракту строки постачання продукції продовжені відповідно до 06.03.2011 та до 06.04.2011.

Відповідно до п. 4.1 контракту загальна вартість продукції становить 24 440 927,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 073 487,94 грн. за КПКВ 2101260, КЕКВ 1150. Положенням додаткової угоди № 1 від 29.09.2010 ціну контракту зменшено до 12 220 463,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 036 743, 97 грн.

Пунктом 5.2 контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

ТОВ "Телекарт-Прилад" 30.09.2010 виставлено рахунок № 23/09/10-Ск на сплату вартості комплексної апаратної зв'язку "Скіф-КАЗ" у сумі 12 220 463,80 грн., який оплачено Міністерством оборони України 06.10.2010 на підставі платіжного доручення №308/29.

Специфікацією до державного контракту № 3088 від 24.09.2010 визначено комплексну апаратну зв'язку "Скіф-КАЗ" (апаратної зв'язку комплексної К-1501), яка повинна відповідати технічним умовам ТУ У 34.2-00034022-026:2010 ААНЗ.461262.001 ТУ-ЛУ. Відповідно, вказані технічні умови у якості транспортної бази для передбаченої контрактом комплексної апаратної зв'язку К-0501 шифр "Скіф-КАЗ" передбачали автомобіль КрАЗ-5233 ВЕ, без посилання на рік випуску автомобіля.

Фактична передача комплексної апаратної зв'язку "Скіф-КАЗ" була здійснена ТОВ "Телекарт-Прилад" 12.05.2011, що підтверджується накладною №АК88-1 від 12.05.2011 та посвідченням №1 про прийняту продукцію.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Міністерства оборони України про стягнення з ТОВ "Телекарт-Прилад" штрафних санкцій у розмірі 1 295 369,02 грн. у зв'язку з несвоєчасним виконанням державного контракту.

Задовольняючи позовні вимоги Міністерства оборони України суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Телекарт-Прилад" не доведено належного виконання умов контракту у строк до 06.04.2011, а нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 295 369,02 грн. здійснено відповідно до умов контракту, і їх стягнення є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України належним чином та відповідними доказами не доведено порушення товариством умов контракту, що стало підставою для стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним з таких підстав.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

В постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Також п. 5.2 контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не дали оцінки доводам ТОВ "Телекарт-Прилад" про те, що вимога замовника -Міністерства оборони України, що автомобіль, який має бути транспортною базою для виробу К-1501 "Скіф-КАЗ" повинен бути 2011 року випуску не відповідає умовам державного контракту та специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Окрім того, суди не дали оцінки доводам ТОВ "Телекарт-Прилад" про те, що використання у виробі автомобіля виготовленого у 2007 році, та доопрацьованого під функції транспортної бази у 2010 році є належним виконанням зобов'язань за державним контрактом, і Міністерство оборони України відмовилося прийняти належне виконання зобов'язання за контрактом.

Також, судами попередніх інстанцій не дано оцінки доводам товариства щодо відсутності в його діях вини в простроченні зобов'язання.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 та рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011 у справі № 3/17-2636-2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.