Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2012 року у справі № 42/307 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ, про стягнення 69 059 281,99 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача -ОСОБА_4 (дов. № 132 від 02.04.12),

У жовтні 2011 року позивач ПАТ "Київенерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 69 059 281,99 грн.

Вказував, що 24.12.90 між ним та відповідачем був укладений договір № 678 на використання електричної енергії, згідно умов якого він зобов'язався здійснювати постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії за період з 01.03.11 по 01.10.11, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 65 129 325,59 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 408 978,74 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 202 360,82 грн. інфляційних втрат, 548 284 грн. 3 % річних, 2 770 332,84 грн. пені, а всього -69 059 281,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2012 року (колегія суддів у складі: Рєпіної Л.О. -головуючий, Корсакової Г.В., Суліма В.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь ПАТ "Київенерго" 63 790 404,33 грн. боргу, 200 612,92 грн. інфляційних втрат, 544 117,73 грн. 3 % річних, 2 748 807,34 грн. пені, 24 844,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 229,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, річних та пені.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 1 747 900 грн. боргу, обгунтовані сплатою відповідачем зазначеної суми боргу до звернення в суд з даним позовом.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 253, 530 ЦК України та ст.ст. 32, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.12.90 між сторонами у справі був укладений договір № 678 на використання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався здійснювати постачання споживачу (відповідачу) електричної енергії, а споживач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.

Порядок обліку електричної енергії та розрахунків за неї врегульований розділом 7 договору та додатком № 2 до цього договору. Зокрема, передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з 01.03.11 по 01.10.11 передав відповідачу активну електроенергію на загальну суму 74 662 825,59 грн. та нарахував плату за перетікання реактивної електроенергії в сумі 408 978,74 грн., а всього за договором -75 071 804,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі електроенергії та рахунками на оплату електричної енергії.

Проте, відповідач частково розрахувався за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 63 790 404,33 грн.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної суми боргу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору, відповідач не повністю розрахувався за спожиту ним електроенергію за спірний період, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в зазначеній вище сумі, яка обґрунтовано задоволена до стягнення судами попередніх інстанцій з врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

При цьому, місцевим судом встановлено, що позивачем безпідставно не враховано в рахунок оплати за спожиту електричну енергію у спірному періоді 1 747 900 грн., що стало обґрунтованою підставою до відмови в задоволенні позову в означеній частині вимог.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати спожитої електроенергії в спірному періоді, позивачем на підставі зазначених норм матеріального права та пункту 4.2.1 додатку № 1 до додаткової угоди від 21.12.09, здійснено нарахування пені в сумі 2 748 807,34 грн.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, не спростовують та зводяться до незгоди з зазначеним судовим актом.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає доводи, викладені в касаційній скарзі необґрунтованими.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2012 року у справі № 42/307 залишити без змін.