Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року у справі № 5002-33/3613-2011 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Заступника Військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь, в інтересах держави, в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ; 2) Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська, м. Севастополь, до Приватного підприємства "Артек-Союз", м. Сімферополь, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Військової частини А4408, м. Севастополь; 2) Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь, про стягнення 71 925,81 грн.,

за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України -Кривоклуб Т.В. (посв. № 118);

Міністерства оборони України -ОСОБА_5 (дов. № 220/746/д від 16.11.11);

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської -не з'явились;

Військової частини А4408 -не з'явились;

відповідача -не з'явились;

третьої особи -не з'явились,

У серпні 2011 року Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПП "Артек-Союз" про стягнення 47 742,20 грн.

Вказував, 03.04.07 між Військовою частиною А4408 (виконавцем), ПП "Артек-Союз" (замовником) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (отримувачем) був укладений договір № 60 про надання послуг із забезпечення електроенергією, яким сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги замовнику із забезпечення електроенергією у відповідності з "Розрахунком витрат електроенергії на один календарний рік", відповідно до показників приладів обліку (додаток № 1). Оплата послуг виконавця здійснюється замовником на розрахунковий рахунок отримувача за фактично спожиту електроенергію на підставі рахунків отримувача.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що негативно впливає на матеріальний стан Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просив стягнути з відповідача на користь Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 22.09.11, 71 925,81 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2011 року (суддя Радвановська Ю.А.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПП "Артек-Союз" на користь Міністерства оборони України, в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської 71 925,81 грн. боргу та судові витрати.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року (колегія суддів у складі: Борисової Ю.В. -головуючий, Гонтаря В.І., Плута В.М.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постановлено визнати недійсним договір про постачання електричної енергії № 60 від 03.04.07.

постанова обґрунтована посиланнями на те, що зазначений договір укладений зі сторони Військової частини А4408 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала повноважень (ліцензії) для постачання електричної енергії, що у відповідності з вимогами ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою до визнання вказаного договору недійсним.

У касаційній скарзі Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 2, 13 Закону України "Про електроенергетику" та ст.ст. 43, 83 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.04.07 між Військовою частиною А4408 (виконавцем), ПП "Артек-Союз" (замовником) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (отримувачем) був укладений договір № 60 про надання послуг із забезпечення електроенергією, яким сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги замовнику із забезпечення електроенергією у відповідності з "Розрахунком витрат електроенергії на один календарний рік", відповідно до показників приладів обліку (додаток № 1). Оплата послуг виконавця здійснюється замовником на розрахунковий рахунок отримувача за фактично спожиту електроенергію на підставі рахунків отримувача.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку отримувача.

Відповідно до пункту 7.4 договору рахунок-акт за надані послуги складається отримувачем на підставі довідки, що надається виконавцем та погоджується із замовником, про фактично спожиту електроенергію та скеровується замовнику через представника або поштою.

Замовник здійснює 100 % оплату за спожиту електроенергію протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку (п. 7.5 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) -п. 1 ст. 530 ЦК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що ПП "Артек-Союз" належними та допустимими доказами не доведено оплату спожитої ним електроенергії на підставі виставлених Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською рахунків № 497 від 25.08.11 на суму 11 632,42 грн.; № 432 від 21.07.11 на суму 13 337,08 грн.; № 386 від 01.07.11 на суму 14 216,46 грн.; № 351 від 01.06.11 на суму 15 611,24 грн. та № 289 від 04.05.11 на суму 17 128,61 грн., а всього -на суму 71 925,81 грн.

Згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених правових норм та положень договору, відповідачем належними доказами не доведено сплату 71 925,81 грн. за спожиту ним електричну енергію на підставі договору № 60 від 03.04.07, що стало обґрунтованою підставою до задоволення означених позовних вимог місцевим господарським судом.

За таких обставин, судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір № 60 від 03.04.07 не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки Військова частина А4408 не має відповідних повноважень (ліцензії) для постачання електричної енергії.

Проте, погодитись з таким висновком апеляційного господарського суду не можна, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, спірні правовідносини виникли з підстав порушення відповідачем умов договору № 60 про надання послуг із забезпечення електроенергією від 03.04.07.

Проте, погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки як вбачається зі змісту вказаного договору, останній не регулює відносини постачання електричної енергії, в розумінні ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", а регулює лише порядок відшкодування витрат за спожиту відповідачем електроенергію, при використанні приміщення з метою організації харчування особового складу Військової частини А4408.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо споживання ним електричної енергії на підставі вказаного договору.

Питання дійсності чи недійсності зазначеного договору не має суттєвого значення для вирішення спору, предметом якого є стягнення коштів за фактично спожиту відповідачем та оплачену іншою особою електроенергію.

Споживання електроенергії відповідачем є конклюдентною дією, яка породжує обов'язок її оплати, незалежно від оформлення таких правовідносин відповідним договором.

Зазначеним обставинам в їх сукупності, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на правильність встановлення дійсних правовідносин сторін та вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року у справі № 5002-33/3613-2011 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2011 року у справі № 5002-33/3613-2011 залишити в силі.