Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Мачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р.у справі №13/199/08-НР Господарського суду Миколаївської області за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до третя особа Спільного Українсько-Англійського підприємства "Західна нафтова Група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Южноукраїнська міська радапрозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників

- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 06.12.2011р.)- відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 21.05.2011р.), -

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі -позивач) просило, з врахуванням уточнення позовних вимог, зобов'язати Спільне Українсько-Англійське підприємства "Західна нафтова Група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -відповідач) звільнити та привести в первісний стан земельну ділянку площею 140 кв.м, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на ній відповідач самовільно розмістив автозаправну станцію.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2012р. (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Ярош А.І.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Третя особа не використала наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що на підставі прийнятого Южноукраїнською міською радою Миколаївської області рішення від 30.05.2007р. №330, між Южноукраїнською міською радою та відповідачем 18.06.2007р. строком на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 1га під розміщення та обслуговування АЗС в районі колишнього поста ДАІ в межах м. Южноукраїнськ. Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 21.06.2007р. за №040100300171 і підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

На вказаній земельній ділянці протягом 2007-2008 років було побудовано автозаправний комплекс, який прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією 27.06.2008 р.

Судами також встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №002138 від 19.04.1995р., у позивача в користуванні знаходиться земельна ділянка площею 26,68 га.

Позивач, посилаючись на те, що частину земельної ділянки, наданої йому у постійне користування на підставі вказаного державного акту на право постійного користування, Южноукраїнською міською радою на підставі вказаного рішення було передано відповідачу в оренду і договір оренди зареєстровано 21.06.2007р., просить задовольнити вказаний позов про покладення обов'язку на відповідача звільнити та відновити у первісний стан зайняту ним земельну ділянку площею 140 кв. м.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідач набув право користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, що позивачем не спростовано, і за цих обставин дійшов висновку, що доводи позивача про самовільне зайняття відповідачем частини закріпленої за позивачем земельної ділянки є незаконними.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2010р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. по справі №9/10/09, було підтверджено правомірність договору оренди земельної ділянки від 18.06.2007р., укладеного між третьою особою та відповідачем, а відтак і право користування переданою в оренду земельною ділянкою, що позивачем не спростовано.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1).

Відповідно ж до приписів статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5).

Згідно статті 124 цього кодексу у редакції, що діяла на час прийняття Южноукраїнською міською радою Миколаївської області рішення від 30.05.2007р. №330 про надання відповідачу в оренду земельних ділянок, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1).

Таким чином позивач, без реалізації захисту своїх прав на земельну ділянку у способи, визначені статтею 152 Земельного кодексу України щодо визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсною угоди про оренду земельної ділянки, безпідставно вважає, що у судів були правові підстави встановлювати обов'язок відповідачу, про який ним зазначено у позові.

Відтак, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. у справі Господарського суду Миколаївської області №13/199/08-НР - без змін.