6/88/5022-1464/2011 Про припинення дії земельного сервітуту та встановлення земельного сервітуту - 22.05.2012 Прийняття

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаОСОБА_4 -довіреність від 11.05.2010 р.відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову від 09.02.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 6/88/5022-1464/2011 господарського суду Тернопільської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про припинення дії земельного сервітуту та встановлення земельного сервітуту

ФОП ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 та Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради (з урахуванням уточнень до позовної заяви том 1 а.с. 94-99) про:

- припинення дії земельного сервітуту, об'єктом якого є земельна ділянка, площею 0,2531 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 встановленого договором на встановлення земельного сервітуту, який укладено 28.12.2009 р. між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та СПД ОСОБА_5 та зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування 28.12.2009 року за № 51 для заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава";

- встановлення обмеженого платного строкового земельного сервітуту на земельній ділянці площею 0,0861 га, розмірами: з Півночі -33,41 м., зі Сходу -25,62 м, з Півдня -34,16 м, із Заходу -25,36 м., що знаходиться в межах червоних ліній вул. С . Будного в м. Тернопіль і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та з Півдня примикає до земельної ділянки площею 00,1137, що розташована в с. Петриків Тернопільського району по вул. Вояків УПА 2Г і належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності, у вигляді права проходу власника та відвідувачів готелю, а також для паркування та проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, будівля якого належить позивачу на праві приватної власності, строком на 5 років, встановивши плату за користування земельною ділянкою в розмірі 125,71 грн. щомісячно (з розрахунку 14,60 грн. за 0,01 га).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 98, 99, 100, 102 Земельного кодексу України та статті 401, 402, 406 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна -будівлі готелю по вул. АДРЕСА_1 Тернопільського району, а також земельної ділянки площею 0,1137 га за цією ж адресою.

ФОП ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву вказував на те, що по суті вимога позивача про припинення дії земельного сервітуту ФОП ОСОБА_5 згідно договору від 28.12.2009 р. та встановлення земельного сервітуту позивачу по суті є аналогічна вимозі щодо скасування земельного сервітуту ФОП ОСОБА_5 згідно договору від 28.12.2009р.

Відповідач зазначав, що в межах справи № 16/51-1001 господарського суду Тернопільської області було відмовлено ФОП ОСОБА_6 в задоволенні позовної вимоги щодо скасування земельного сервітуту ФОП ОСОБА_5 згідно договору від 28.12.2009 р., а оскільки скасування земельного сервітуту припиняє його дію, відповідач вважає, що рішення з цього питання було вже вирішено, що в свою чергу є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. (суддя Шумський І.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, зокрема, щодо того, що земельна ділянка заявника межує з земельною ділянкою, яка є об'єктом сервітуту згідно з договором від 28.12.2008 р., а також щодо наявності порушених прав чи інтересів позивача встановленим між відповідачами сервітутом, виходячи з приписів чинного законодавства та обставин, встановлених судами в межах справи № 16/51-1001 господарського суду Тернопільської області.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_6 Львівський апеляційний господарський суд (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) переглянувши рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.02.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, а саме:

- припинено дію земельного сервітуту, об'єктом якого є земельна ділянка, площею 0,0861 га, яка відображена в додатку № 4 до висновку № 1188 судової земельно-технічної експертизи складеному 23.12.2010 року, який встановлений договором від 28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_5;

- встановлено ФОП ОСОБА_6 обмежений, платний, строковий земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0861 га розмірами: з Півночі - 33,41м, зі Сходу - 25,62 м, з Півдня - 34,16 м, із Заходу -25,36 м що знаходиться в межах червоних ліній вулиці С. Будного в м. Тернопіль і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, та з Півдня примикає до земельної ділянки площею 0,1137 га, кадастровий номер 6125286700010011766, що розташована в с. Петриків Тернопільського району по вул. Вояків УПА, 2Г, і належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності, у вигляді права проходу власника та відвідувачів готелю, а також для проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, будівля якого належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності, і розташована в с. Петриків Тернопільського району по Вояків УПА, 2Г, строком на 5 (п'ять) років, встановивши плату за користування земельною ділянкою в розмірі 125,71 грн. щомісячно (з розрахунку 14,60 грн. за 0,01 га).

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що можливість використання позивачем свого майна іншим способом, ніж встановлення сервітуту, відповідачами не доведено, а тому суд вважає, законним та правомірним встановлення земельного сервітуту в межах визначених судовим експертом, при цьому, зазначивши про обґрунтованість визначення способу встановлення сервітуту шляхом встановлення права проходу та проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, однак без права паркування автотранспорту на вказаній земельній ділянці, а також обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку плати за встановлений земельний сервітут.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 р. скасувати та відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 401 Цивільного кодексу України, а також приписів пунктів 2.31., 2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р.

Скаржник, зокрема, зазначає, що за приписами чинного законодавства обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреб особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб, при цьому, необхідним є з'ясування, зокрема, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно, проте, судом апеляційної інстанції не було встановлено, що позивач дійсно не може задовольняти свої потреби проїзду в інший спосіб, не з'ясовано питання з яких причин він не може цього робити, та не з'ясовано питання стосовно звернень позивача до відповідних органів з заявою про надання йому дозволу на влаштування заїзду зі сторони вул. Вояків УПА в с. Петриків, де розташована належна йому будівля готелю та чи можливо встановити заїзд до земельної ділянки позивача з вул. Вояків УПА в с. Петриків. Натомість наявні в матеріалах справи докази, а саме листи та висновки відповідних органів, які не були взяті судом апеляційної інстанції, свідчать про те, що заїзд до земельної ділянки ОСОБА_6 можливо зробити з вул. Вояків УПА в с. Петритків, а позивач з клопотанням про влаштування заїзду з цієї вулиці до відповідних органів не звертався.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просиві відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції вказуючи на правомірність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та необґрунтованість доводів скаржника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 11.06.2007 року між ТОВ "Албаніс" та ФОП ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_6 став власником металево - дерев'яної будівлі готелю загальною площею 302,9 кв. м., що знаходиться в в с. Петриків, що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14955008 від 19.06.2007 року.

Листом від 26.12.2008 року ФОП ОСОБА_6 звернувся з заявою до Тернопільської міської ради про можливість влаштування парковки на прилеглій території до належної йому на праві власності будівлі готелю, яка знаходиться по вул. АДРЕСА_1 Тернопільського району.

У відповіді за № 173/07 від 21.01.2009 року Управління житлово-комунального господарства та екології повідомило позивача про те, що територія на якій пропонується влаштування парковки знаходиться в межах червоних ліній вул. С. Будного, яка згідно класифікації відноситься до магістральної вулиці загальноміського значення та питання надання земельної ділянки під влаштування парковки може розглядатись тільки на аукціоні, а відтак задовольнити клопотання немає можливості.

19.02.2009 року між Тернопільською районною державною адміністрацією (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,1137 га, що знаходиться по вл. Вояків УПА, 2Г на території Петриківської сільської ради Тернопільського району, для обслуговування викупленої будівлі готелю, а 25.03.2009 року ОСОБА_6 видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Судами під час розгляду справи зазначено, що вказані обставини підтвердженні матеріалами справи та встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011 року у справі № 16/51-1001, яке набрало законної сили.

Судами також було зазначено, що судовим рішенням в межах справи № 16/51-1001 встановлено, що підприємець ОСОБА_5 є власником ресторану "Братислава по АДРЕСА_2 та володіє земельними ділянками площею 0,15 га, яка передана йому у постійне користування для обслуговування ресторану "Братіслава"та ділянкою, площею 0,25 га, яка надана йому в оренду для комерційного використання.

28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради і землекористувачем (сервітуарієм) ФОП ОСОБА_5 було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, який зареєстровано 03.09.2010 року.

Згідно другого розділу даного договору, об'єктом сервітуту є земельна ділянка, площею 0,2531 га, що розташована за адресою:м. Тернопіль, вул. С. Будного та знаходиться у постійному користуванні Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради згідно Державного акта на право постійного користування землею від 04.07.1997 року № 214.

Сервітут встановлюється на 5 років з метою заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава", а розділом 6 визначені підстави припинення сервітуту.

Судами під час розгляду даної справи було встановлено, що законність (дійсність) укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_5 договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 р. була предметом судового дослідження у справі № 16/51-1001, судовим рішенням у якій, зокрема встановлено, що даний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. ФОП ОСОБА_6 було відмовлено в позові про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту.

При цьому, вказаним судовим рішенням у справі № 16/51-1001 було встановлено, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що є об'єктом сервітуту (додаток №1 до договору на встановлення земельного сервітуту), вона межує з іншими ділянками, котрі є в користуванні СПД ОСОБА_8, а також із землями Петриківської сільської ради та землями відділу технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства, об'єктами зовнішнього благоустрою та капітальним ремонтом, реконструкцією житлового фонду міської ради.

Разом з цим, рішенням у справи № 16/51-1001 було задоволено негатроні вимоги ОСОБА_6 в частині зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належними позивачу на праві власності будівлею готелю та земельною ділянкою, площею 0,1137 га, що знаходяться по вул. АДРЕСА_1, а саме зобов'язано ОСОБА_5 забрати транспортні засоби, які розміщені останнім; знести підпірну стіну, яка побудована останнім; знести інші облаштування, які проведені останнім, зокрема, перед земельною ділянкою, площею 0,1137 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_6, з метою відновлення заїзду-виїзду на дану земельну ділянку.

Крім того, судовим рішенням у справі № 16/51-1001 було залишено без розгляду, на підставі пункту 5 статті 81 Господарського кодексу України, позов ФОП ОСОБА_6 в частині вимог про встановлення сервітуту з огляду на не надання уточнень до вимог в цій частині, що унеможливлює встановлення обставин стосовно того, який конкретно земельний сервітут просить позивач встановити; площу і межі земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач; що собою являє така земельна ділянка; строк встановлення земельного сервітуту (постійний чи строковий), якщо строковий -то на який термін; платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами під час розгляду даної справи було встановлено, що листом від 05.07.2011 р. позивач звертався з клопотаннями до Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради про можливість припинення діючого сервітуту та укладення сервітуту з ОСОБА_6, у відповідь на які отримав відповіді від 19.07.2011 р. № 2964/14 та від 28.07.2011 р. № 1482/15 про відмову у задоволення клопотань ОСОБА_6 з посиланням на судові рішення у справі № 16/51-1001 та чинність сервітуту, укладеного з підприємцем ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_6 про припинення дії земельного сервітуту, об'єктом якого є земельна ділянка, площею 0,2531 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 встановленого договором на встановлення земельного сервітуту, який укладено 28.12.2009р. між відповідачами та встановлення обмеженого платного строкового земельного сервітуту на земельній ділянці площею 0,0861 га, що знаходиться в межах червоних ліній АДРЕСА_2 і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та з Півдня примикає до земельної ділянки площею 00,1137, що розташована в с. Петриків Тернопільського району по вул. Вояків УПА 2Г і належить ФОП ОСОБА_6 на праві приватної власності, у вигляді права проходу власника та відвідувачів готелю, а також для паркування та проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, будівля якого належить позивачу на праві приватної власності, строком на 5 років, встановивши плату за користування земельною ділянкою в розмірі 125,71 грн. щомісячно (з розрахунку 14,60 грн. за 0,01 га), з посиланням на приписи статей 98, 99, 100, 102 Земельного кодексу України та статті 401, 402, 406 Цивільного кодексу України.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (435-15) (статті 401 - 406) та главою 16 Земельного кодексу України (2768-14) (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно з правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (частина 2 статті 402 цього Кодексу).

Порядок встановлення земельних сервітутів встановлений також статтею 100 Земельного кодексу України.

Право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Статтею 406 Цивільного кодексу України передбачено припинення сервітуту, визначені підстави та встановлено, що сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 102 Земельного кодексу України також передбачено припинення земельного сервітуту та встановлено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що вимога позивача про припинення укладеного між відповідачами земельного сервітуту ґрунтується на порушенні власником сервітут ОСОБА_5 умов користування ним у зв'язку із нецільовим використанням об'єкта сервітуту, тобто позивачем, який не є стороною договору земельного сервітуту, заявлено вимогу про його припинення через протиправні дії власника сервітуту.

Суд першої інстанції, виходячи з приписів норм чинного законодавства та встановлених обставин справи дійшов висновку щодо відсутності у позивача у даному випадку права на заявлення вимоги про припинення укладеного між відповідачами земельного сервітуту з наведених позивачем підстав.

При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що законність (дійсність) укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_5 договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 р. була предметом судового дослідження у справі № 16/51-1001, судовим рішенням у якій, зокрема встановлено, що даний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, відповідно до частини першої статті 402 Цивільного кодексу України та частини першої статті 100 Земельного кодексу України, суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.

Згідно з частиною третьою статті 402 Цивільного кодексу України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим необхідним є врахування, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду спору про встановлення земельного сервітуту судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зокрема, згідно листа Управління містобудівного та архітектурного комплексу від 27.01.2011 р. № 203/09 ОСОБА_6 не надавалось погоджень на влаштування заїзду зі сторони вул. С. Будного в м. Тернополі до будівель належного йому готелю, розташованому по вул. АДРЕСА_1, а також зазначено щодо наявності у позивача можливості заїзду до будівель готелю зі сторони вул. Вояків УПА.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням постановлених у справі № 16/51-1001 судових рішень, з огляду на відсутність підстав для припинення існуючого земельного сервітуту, а також з огляду не надання згоди власника (володільця) земельної ділянки на укладення земельного сервітуту із позивачем, вимога про встановлення нового сервітуту не підлягає задоволенню.

Разом з цим, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції не були спростовані, на підставі наявних в матеріалах справи належних доказів, встановлені судом першої інстанції обставини справи, а відтак, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду піддягає скасуванню, а рішення -залишенню в силі з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи.