Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача Колосовський Ю.О., представник Ткач Т.М., представник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі № 33/5005/13247/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про стягнення 64 471, 37 грн.,

Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 64 471,37 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення поверхневих вод р. Дніпро зворотними водами підприємства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 року у справі № 33/5005/13247/2011 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року (судді: Тищик І.В. -головуючий, Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Водного кодексу України (213/95-ВР) , Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) .

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, факт скиду відповідачем протягом 2010 року у р. Дніпро зворотних вод підприємства з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимих скидів через випуски "Новий", "3-й промзливовий", "4-й промзливовий" та "Точка №1", що знаходяться на його балансі, посвідчується актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, актами відбору проб води про та протоколами контрольних вимірювань показників скиду та властивостей проб води від 10.02.10р., 10.03.10р., 18.08.10р., 27.10.10р., складеними працівниками Держекоінспекції у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС державі завдано збитків на суму 64 471,37грн.

Розрахунок розміру збитків відповідає приписам п.п. 5.1, 7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. (z0767-09) та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.09р.за № 767/16783.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 66, 110 Водного кодексу України господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.44 п.3, п.4 Водного кодексу України (213/95-ВР) водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Статтею 70 кодексу встановлено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи (п.6 ч.2 ст.70 кодексу).

В ст.110 кодексу передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні та засміченні вод (п.2 ч.3 ст.110 кодексу).

Згідно ст.111 кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 35 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч.2 ст.20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 22 ч.1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, стягуючи у 2011 році шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, порушив вищезазначені норми Закону України "Про державний бюджет України на 2011р." (2154-17) , та не дав правової оцінки вимогам про стягнення коштів на користь Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, не перевірив чи має ця інспекція право ототожнювати себе з відповідним бюджетом, і не дослідив у якій частині заявлених до стягнення коштів розпорядниками їх є відповідний бюджет, а відтак не перевірив, чи підлягають стягненню кошти на користь лише одного бюджету. Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, прокурор взагалі не зазначив особу, яка має отримувати стягнені кошти, відтак неповно визначив зміст позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Серед іншого, судам слід звернути увагу на те, що, згідно матеріалів перевірки, скидання стічних вод у випуски ВАТ "ДніпроАЗОТ" здійснюють також інші підприємства, а також з'ясувати підстави та умови, за якими здійснюються такі скиди.

Поза увагою господарських судів також залишились доводи та пояснення відповідача, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 4-3, 4-2 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту, за допомогою доказів переконують суд, а суд, в свою чергу, зобов'язаний, відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року у справі № 33/5005/13247/2011 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.