5010/1313/2011-9/50 Про розірвання договору оренди приміщення та звільнення об'єкта оренди - 11.04.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011 у справі №5010/1313/2011-9/50 (суддя: Фанда О.М.) задоволений позов Рогатинської центральної районної лікарні (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина" (надалі відповідач/ скаржник); за рішенням розірвано договір оренди приміщення №7 від 14.05.2002, площею 19,2 кв.м., укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано відповідача протягом п'яти днів звільнити займане приміщення за вказаним договором оренди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 (судді: Мирутенко О.Л., Желік М.Б., Кравчук Н.М.) вказане рішення місцевого суду скасовано з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що полягає в неналежному повідомленні сторін про розгляд даної справи, та прийнято рішення, про задоволення позову.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на прийняті у даній справі судові рішення, звернувся відповідач; в обґрунтування підстав поданої касаційної скарги відповідач посилається на порушення ними норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача розірвати укладений з відповідачем договір оренди №7 від 14.05.2002, за яким позивач передав в оренду відповідачу приміщення, розташоване на першому поверсі Рогатинської центральної районної лікарні, загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 9 (надалі спірне майно).

Підставами даного позову є, як стверджує позивач у позовній заяві, те, що Рогатинським РВ УМНС з 07.01.2011 по 11.01.2011 було проведено планову перевірку приміщень Рогатинської центральної районної лікарні, під час якої було виявлено порушення норм і правил пожежної безпеки у приміщенні, яке орендує відповідач, а саме: зменшення шляхів евакуації через вказане торгове приміщення. Водночас, як зазначає позивач, листи останнього на ім'я відповідача з вимогами достроково розірвати договір оренди №7 залишились без реагування, що змусило позивача звернутися із даним позовом.

Розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що 14.05.2002 між сторонами у справі був укладений договір оренди №7, згідно з яким позивач передав в оренду відповідачу приміщення, розташоване на 1 поверсі Рогатинської ЦР лікарні, загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 9 зі строком дії до 14.05.2012, для використання як аптечного пункту (п.п. 1.1., 5.1., 10.1. договору).

Здійсненою перевіркою додержання (виконання) Рогатинською ЦРЛ вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, інспектором сектору з питань НПД Рогатинського РВ УМНС складено акт №49 від 11.02.2011 та винесено припис, пунктом №33 якого Рогатинську ЦРЛ зобов'язано розібрати торгові приміщення першого поверху, які зменшують нормативну ширину шляхів евакуації.

Листом № 11-12/336 від 30.03.2011 позивач повідомив відповідача про здійснену перевірку і про необхідність приведення шляхів евакуації у відповідність до вимог законодавства.

Листом №11-13/521 від 18.05.2011 позивач просив відповідача розірвати договір оренди №7 з 07.06.2011, проте відповіді на вказаний лист не отримав.

Встановивши вищенаведені обставини, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача щодо правомірності дострокового розірвання договору оренди №7 від 14.05.2011; при цьому, суди послалися на те, що відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду зобов'язаний виконувати вимоги органу державного нагляду щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; приписом є обов'язкова для виконання у визначені строку письмова вимога посадової особи органу державного нагляду щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства. Водночас, позивач не має змоги виконати припис Рогатинського РВ УМНС, зробленого за результатами перевірки Рогатинської ЦР лікарні, яким зобов'язано останню розібрати торгові приміщення, що знаходяться на першому поверсі лікарні, оскільки відповідач займає ці приміщення і відмовляється достроково розривати договір оренди. При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися наступними нормами: ст.ст. 202, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 205 ГК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) . Однак, судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, було встановлено порушення останнім норм процесуального права, що спричинило скасування вказаного рішення та прийняття нового, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі; договір оренди №7 розірвано; відповідача зобов'язано звільнити займані ним приміщення протягом 5 днів з моменту розірвання договору.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами у справі на підставі договору оренди приміщень №7 від 14.02.2002 виникли зобов'язальні відносини; відповідно до умов вказаного договору позивач передав в оренду відповідачу приміщення, розташоване на І поверсі Рогатинської ЦРЛ, загальною площею 19,2 кв.м., а відповідач, в свою чергу, прийняв вказане приміщення в оренду для використання під аптечний пункт.

Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 783 ЦК України також унормовані підстави для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, а саме: наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім того, враховуючи правовий статус орендованого майна (державна власність), до даних правовідносин слід застосовувати норми спеціального законодавства, яким врегульовано правовідносини з оренди, зокрема, державного майна, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) . Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 вказаного Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, підсумовуючи наведені норми можна зробити висновок, що дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку можливе у разі, якщо це передбачено умовами договору або відповідним законом; порядок дострокового розірвання договору встановлений ст. 188 ГК України; підстави для дострокового розірвання договору передбачені законодавством України.

Таким чином, для того щоб прийти до висновку про наявність чи відсутність підстав для дострокового розірвання спірного договору в судовому порядку, судам слід було дослідити, чи передбачено умовами договору оренди або законом право наймача на дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, та чи відповідають підстави, з яких відповідач вимагає розірвати договір в односторонньому порядку, підставам, встановленим законодавством України, в тому числі й у сфері пожежної безпеки, або договором оренди для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Пред'явлення позову про розірвання договору оренди та розірвання судами попередніх інстанцій договору оренди на підставі ст. 205 ГК України, не може вважатися правомірним, оскільки положення вказаної норми містять загальні засади для припинення зобов'язань, в той час, як в даному випадку, мають місце правовідносини з оренди державного майна, і які (правовідносини) регулюються не загальними нормами, а спеціальними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, правомірним вважається судове рішення, яке прийнято з урахуванням усіх обставин справи, дослідженням усіх наданих сторонами документів і доказів та відхиленням тих доказів, які не впливають на правильність вирішення господарського спору.

В той же час, судами попередніх інстанцій, всупереч наведених норм, не зясовувалось питання чи стосуються положення п. 33 припису, виданого Рогатинським РВ ГУ МНС, саме приміщення, яке орендує відповідач у позивача за спірним договором, адже ніде (ні в приписі, ні в акті перевірки додержання позивачем законодавства у сфері пожежної безпеки №49) не зазначено, що приміщення, яке зменшує нормативну ширину шляхів евакуації і яке позивача змушено розібрати згідно з вказаним приписом, є саме приміщенням аптечного пункту, переданим позивачем відповідачу в оренду; на дану обставину відповідач посилався в апеляційній скарзі, водночас судом апеляційної інстанції дане питання також не з'ясовувалось, а доводи відповідача про те, що вказаний припис не стосується орендованого ним у позивача майна не спростовувались.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 №150 (150-2001-п) (надалі Порядок), який, згідно з п. 1 регулює видачу органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень (далі - дозвіл), підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, що проводиться органом державного пожежного нагляду або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

Про необхідність отримання орендарем дозволу від органу пожежного нагляду для початку роботи в орендованому відповідачем у позивача приміщенні свідчить п. 5.7. договору, на який суди попередніх інстанцій уваги не звернули і яким передбачено, що у місячний термін після підписання договору оренди орендар зобов'язаний представити орендодавцю дозвіл на початок роботи від органу пожежного нагляду, так само як і не звернули уваги та не надали оцінки наявному в матеріалах справи дозволу №0000277, виданого відповідачу керівником органу державного пожежного огляду Рогатинського РВ ГУ МНС на оренду приміщення аптечного пункту, що міститься за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 9.

Відповідно до п. 131 вказаного Порядку якщо в ході перевірки протипожежного стану об'єкта виявлено факти порушення правил пожежної безпеки, що можуть призвести до виникнення пожежі або перешкод при її гасінні та евакуації людей, органом державного пожежного нагляду, який його видав, здійснюється анулювання дозволу постановою за формою згідно з додатком 4.

Тобто, у разі виявлення будь-яких порушень правил пожежної безпеки, визначених у п. 131 вказаного Порядку, вже виданий дозвіл анулюється.

В той же час, внаслідок залишення поза увагою наявного в матеріалах справи дозволу №0000277, виданого відповідачу керівником органу державного пожежного огляду Рогатинського РВ ГУ МНС на оренду приміщення аптечного пункту, що міститься за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 9, залишилось й недослідженим питання щодо чинності/ анулювання цього дозволу, яке (анулювання) мало б місце у випадках, передбачених у п. 131 Порядку, що, в свою чергу підтвердило або спростувало доводи позивача щодо винесення припису, зокрема, п. 33. останнього, саме стосовно орендованого відповідачем у позивача приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, при вирішенні даного спору, суди попередніх інстанцій даних вимог не дотримались та прийняли оскаржувані рішення в порушення наведених норм, без врахування усіх обставин справи та умов договору.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.