Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.

суддів Кондратової І.Д.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідачів:

3-іх осіб, які не заявляють само-стійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача:

на стороні відповідача:

прокуратури: Остапенко Н.М.

Жих Т.Ю.

не з’явився

Ісаєва Ю.О.

Савицька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора м.Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 р.

у справі№ 5020-1279/2011

за позовомСевастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до

3-і особи, які не заявляють само-стійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача:

на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд"

про визнання договору про дольову участь у будівництві та додаткової угоди до нього недійсним

У серпні 2011 р. прокурор звернувся в суд з позовом про визнання недійсними з підстав невідповідності вимогам закону договору №710/240д про дольову участь в будівництві портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден, укладеного 09.10. 2007 р. між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" і ТОВ "Компанія "Тулон", та додаткової угоди №1 (суперфіцію) від 29.12. 2007 року до вказаного договору.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.10.2011 р. (суддя Харченко І.А.) позов задоволено.

Визнано недійсними договір №710/240д про дольову участь в будівництві портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден, укладений 09.10.2007 р. між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", та додаткову угоду №1 (суперфіцій) від 29 грудня 2007 року до зазначеного договору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 р. (головуючий –Дмитрієв В.Є., судді –Рибіна С.А., Голик В.С.) рішення господарського суду м. Севастополя від 06.10.2011 р. скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсною додаткову угоду №1 (суперфіцій) від 29.12. 2007 року до договору №710/240д від 09.10.2007 р. про дольову участь у будівництві портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден, укладеного між ДП "Севастопольський морський торговельний порт" та ТОВ "Портланд". В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду м. Севастополя від 06.10.2011 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 09.10.2007 р. між ДП "Севастопольський морський торговельний порт" (сторона 1) та ТОВ "Компанія "Тулон" (сторона 2) було укладено договір про дольову участь в будівництві портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден" №710/240д (далі - договір), предметом якого є проектування та будівництво в м. Севастополі в бухті "Кругла" портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден на земельній ділянці площею 1 426 м2 згідно до Державного акту серії П-КМ №005180 за цільовим призначенням обслуговування причалів.

Відповідно до пункту 2.1 договору, базове співвідношення розподілу майна між сторонами за підсумками реалізації договору встановлюється в наступних пропорціях від загальної площі споруди: сторона 1 отримує такі приміщення: диспетчерську, каси, кімнати відпочинку, розташовані на першому поверху збудованої будівлі; сторона 2 отримує частину загальної площі приміщень, що залишилась.

Згідно до пункту 2.2 договору, сторони визнають, що вкладом сторони 1 є: витрати, що понесені стороною 1 на утримання земельної ділянки та на проектно-кошторисну документацію, земельна ділянка площею 1 426 м2, виконання функцій генерального (титульного) замовника, використання автотранспорту та техніки, що належить стороні 1 для реалізації договору. Вкладом сторони 2 є: фінансування будівництва та управління реалізацією договору, виконання функцій технічного замовника, будівництво, виконання функцій генерального підрядника.

29.12.2007 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 (суперфіцій) до договору, згідно пункту 1.1 якої відповідно до пункту 2 договору суперфіціар (ДП "Севастопольський морський торговельний порт") надає, а суперфіціарій (ТОВ "Компанія "Тулон") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації будівництва та вводу в експлуатацію будівлі та споруд причалу, розташованого за адресою: м. Севастополь, бухта Кругла (а.с.26-27).

Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм своїх обов'язків та прав, визначених пунктами 2 та 4 договору.

Згідно до пункту 2.1 додаткової угоди, загальна площа наданої у користування земельної ділянки 0,1426 га відповідно Державного акту на право користування землею cepії II-KM №005180 від 17.10.1995 р., виданого Севастопольською міською державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №316.

09.07.2010 р. між ТОВ "Компанія "Тулон" (сторона, яка передає) та ТОВ "Портланд" (сторона, яка приймає) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ "Компанія "Тулон" передає у повному обсязі свої права та обов'язки за договором №710/240д від 09.10. 2007 р. про дольову участь у будівництві портопункту з обслуговування яхт і маломірних судів, укладеним між ТОВ "Компанія "Тулон" та ДП "Севастопольський морський торгівельний порт", а ТОВ "Портланд" бере на себе зобов'язання та отримує права за договором №710/240д від 09.10. 2007 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01. 2012 р. ТОВ "Портланд" залучено до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача, з тих підстав, що оскаржуваним судовим рішенням зачіпаються його інтереси.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що тим прийнято рішення про права і обов’язки ТОВ "Портланд", яке не було залучено до участі у справі, і вказане порушення норм процесуального права відповідно до п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення.

Крім того, на думку апеляційної інстанції, помилковим є висновок місцевого господарського суду щодо правової природи оспорюваного договору, оскільки він є відповідно до визначення ст. 628 ЦК України змішаним договором, з елементами договору будівельного підряду, а не договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду, як це встановив суд першої інстанції.

При цьому судом апеляційної інстанції не було визначено елементи яких іще договорів, крім договору будівельного підряду, містить оспорюваний договір.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №710/240д від 09.10.2007 р., апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові, а предметом оспорюваного договору є проектування і будівництво портопункту, що не суперечить законодавству України, але ознак, передбачених законом для договорів про спільну діяльність в ньому не міститься, а вклади учасників договору не суперечать нормам Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , згідно якого можливо укладати договори про дольову участь в будівництві з інвестиційними внесками, вкладник яких має право на їх повернення.

Також, у зв’язку з тим, що відчуження будь-яких існуючих об’єктів власності позивача договір не передбачає, а нова власність, відповідно до умов договору ще не виникла, не відбулося порушення прав позивача, спричиненого відчуженням належного йому майна без дотримання відповідного порядку, встановленого діючим законодавством. Питання передачі (відчуження) власності постає тільки тоді, коли вона виникає. На момент укладення договору нова власність, яка б підлягала відчуженню, ще не виникла, порушень прав позивача укладенням оспорюваного договору не вбачається.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом саме спірного договору є не передання земельної ділянки, що перебуває у державній власності, а лише проектування та будівництво. Передання земельної ділянки здійснюється за умовами додаткової угоди (суперфіцію) №1 від 29 грудня 2007 року до договору, яка є частиною договору, а тому зазначені доводи можуть бути підставою для визнання недійсним лише додаткової угоди до договору, а не самого договору.

Але погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб'єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Розробленню інвестиційного проекту може передувати розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції.

В матеріалах справи відсутні будь –які дані про укладення на підставі інвестиційного проекту.

Помилковим є і висновок про відсутність передачі земельної ділянки, оскільки згідно п.2.2 договору вона є частиною вкладу сторони 1 у спільну діяльність.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України земельна ділянка є нерухомим майном.

Вказуючи, що договором про спільну діяльність може бути визнаний правочин, який має такі ознаки:

об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети;

визначення учасника, уповноваженого згідно з договором на ведення спільних справ (в тому числі ведення бухгалтерської звітності);

реєстрація в органах податкової служби, якщо це передбачено договором, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір таких ознак не містить, а тому не було необхідності отримання погодження органу управління ДП "Севастопольський морський торговельний порт" - Міністерства транспорту та зв'язку України на його укладення, оскільки ані статутом порту, ані Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) не встановлений обов'язок ДП "Севастопольський морський торговельний порт" щодо отримання погодження органу управління державним майном на укладання договору будівельного підряду, а тому і підстав для визнання договору недійсним не має.

Такі висновки суду не відповідають вимогам закону, оскільки ч.2 ст. 1130 ЦК України передбачає, що спільна діяльність може здійснюватися без об’єднання вкладів учасників, та повністю суперечать змісту оспорюваного договору, яким передбачено внески сторін у спільну діяльність (п.2.2), визначена мета спільної діяльності –побудова портопункту з обслуговування яхт та маломірних суден, в п.4.2.2 договору визначено, що бухгалтерський, юридичний і технічний супровід проектних і будівельних робіт здійснює сторона 2 (ТОВ "Компанія "Тулон"), визначені частки сторін у майні, що буде створено внаслідок спільної діяльності.

Тобто, оспорюваний договір містить ознаки договору про спільну діяльність, визначені ст. 1131 ЦК України, які апеляційним господарським судом не були виявлені при аналізі змісту договору.

За таких обставин постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у позові не можна визнати законною і обгрунтованою.

Крім того, прийшовши до висновку, що додаткова угода №1 (суперфіцій) від 29.12. 2007 р до основного договору №710/240д від 09.10.2007 р. про дольову участь у будівництві портопункту з обслуговування яхт і маломірних судів, укладена з порушенням норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України, отже підлягає визнанню недійсною, апеляційний господарський суд в резолютивній частині постанови вказав стороною даної додаткової угоди ТОВ "Портланд", що також не відповідає матеріалам справи, оскільки вказана угода була укладена між ДП "Севастопольський морський торговельний порт" та ТОВ "Компанія "Тулон" і передача останнім ТОВ "Портланд" своїх прав і обов’язків за договором №710/240д від 09.10.2007 р. не міняє сторону у додатковій угоді № 1, а є лише підставою для набуття ТОВ "Портланд" статусу сторони 2 за оспорюваним договором, за умови, що при укладенні договору №1 відступлення права вимоги від 09.07.2010 р. були дотримані вимоги п.8.2 договору №710/240д від 09.10.2007 р., який передбачає переуступлення прав і обов’язків сторін за договором лише за згодою сторін.

Слід звернути увагу, що, незважаючи на зазначення у п.8 договору №1 відступлення права вимоги від 09.07.2010 р. додатку №1 – згоди ДП "Севастопольський морський торговельний порт" на відступлення права вимоги за договором №710/240д від 09.10.2007 р., вказаний додаток в матеріалах справи відсутній, тобто в порушення вимог ст. 43 ГПК України судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено питання набуття скаржником прав і обов’язків сторони у оспорюваному договорі.

Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Натомість, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що своєю правовою природою є договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду і у зв’язку з тим, що будівництво об’єкту планується здійснювати на земельній ділянці, що є державною власністю, розпорядження нею повинне здійснюватися виключно з дозволу органу управління державним майном –Міністерством транспорту та зв’язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, але в порушення вимог Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) та Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України (що діяли на момент укладення спірного договору), договір був погоджений лише з державним концерном "Укрморпорт", який не є органом управління, якому підпорядковане ДП "Севастопольський морський торговельний порт", тобто договір укладений з порушенням вимог статей 1, 3, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що в силу норм ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим розгляд справи без залучення до участі ТОВ "Портланд" в силу п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити відповідність укладення договору №1 відступлення права вимоги від 09.07.2010 р. вимогам п.8.2 договору №710/240д від 09.10.2007 р., залежно від встановленого, обговорити питання про залучення в порядку ст. 24 ГПК України і ТОВ "Портланд" відповідачем у справі та постановити рішення, що відповідає вимогам закону та грунтується на зібраних у справі доказах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 06 жовтня 2011 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 р. у справі за № 5020-1279/2011 скасувати, а справу передати до господарського суду м. Севастополя на новий розгляд в іншому складі суду.