Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 28.03.2012 № 03.07-05/206 розгляд справи № 22/353 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий –Губенко Н.М., судді Євсіков О.О., Іванова Л.Б.

19.07.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 385 064, 23 грн., неустойки у розмірі 17 144, 08 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 319, 05 грн. та 3 % річних у розмірі 2 569, 60 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 у справі № 22/353 (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. –головуючий суддя, судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" заборгованість у розмірі 361 828, 48 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 у справі № 22/353 в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що відповідачем не оскаржується рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 17 144, 08 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 319, 05 грн. та 3 % річних у розмірі 2 569, 60 грн., в свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі досліджень обставин справи та доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині, а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 361 828, 48 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 361 828, 48 грн., з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007 у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями, які наявні у матеріалах справи; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання зі сплати лізингових платежів на загальну суму 361 828, 48 грн. за 33-й–38-й періоди графіку внесення платежів (відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10639/10-19/5598/11-19/218/11-25 від 29.06.2011); дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 361 828, 48 грн.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що у Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю відсутні зобов’язання перед позивачем щодо виплати лізингових платежів, оскільки у договорі відсутня ціна, виражена у гривні, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 у справі № 22/353 залишити без змін.