Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5

Відкрите акціонерне товариство "Об'єднання Склопластик " (далі за текстом –ВАТ "Об'єднання Склопластик") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості в сумі 19 591,86 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.12.2011 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року позовні вимоги ВАТ "Об'єднання Склопластик" було задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Об'єднання Склопластик" заборгованості за поставлений товар у сумі 19 591,86 грн.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар по оплаті за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару на суму 19 591,86 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано, а товар в порушення умов договору своєчасно оплачено не було.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.08.2009 року ВАТ "Об'єднання Склопластик" та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір № ХД-19-437, за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач) –прийняти та оплатити товар, асортимент, якість, кількість, вартість, строки та умови поставки партії якого зазначаються у Додатках (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок продавця на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з моменту розвантаження товару на підставі рахунків, виставлених продавцем. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.1 Договору).

Згідно з п.11.1 Договору він діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення. Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

У вересні 2009 року сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору № ХД-19-437 від 31.08.2009 року, в якому визначено найменування, кількість, ціну товару, строк і умови його поставки.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2009 року позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 19 591,86 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 84 від 02.09.2009 року та накладною № С-00000736 від 03.09.2009 року, яка підписана сторонами без жодних заперечень та зауважень із зазначенням підстави: "Договір № ХД-19-437 від 31.08.2009 року".

Поставлений товар відповідачем оплачено не було, у зв’язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу № 04-163 від 18.07.2011 року про сплату боргу у розмірі 19 591, 86 грн.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору позивачем на адресу відповідача 03.09.2009 року було здійснено поставку товару відповідно до накладної № С-00000736 від 03.09.2009 року та довіреності № 84 від 02.09.2009 року на загальну суму 19 591,86 грн.

Згідно вказаних документів позивач передав а скаржник прийняв відповідно до умов Договору товар, що відповідає найменуванню, кількості, ціні товару, строків та умов його поставки.

Проте, скаржником не було виконано своїх зобов'язань за Договором № ХД-19-437 від 31.08.2009 року, а претензія позивача № 04-163 від 18.07.2011 року, з якою ВАТ "Об'єднання Склопластик" звернулось до відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, була залишена без належного реагування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що сума основного боргу підлягає стягненню на користь позивача.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині неповідомлення про судовий розгляд справи колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення скаржнику спростовують вказані твердження відповідача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 11/196/2011 –залишити без змін.