9/5025/1216/11 Про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки - 28.03.2012 Прийняття

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.03.2012 № 03.07-05/215 у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Гольцової Л.А., з метою недопущення затягування касаційного перегляду справи, для розгляду касаційної скарги у справі №9/5025/1216/11 Господарського суду Хмельницької області, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Іванова Л.Б. (доповідач), судді –Губенко Н.М., Євсіков О.О.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2011 у справі №9/5025/1216/11 (суддя Олійник Ю.П.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Бригінець Л.М., судді –Щепанська Г.А., Демидюк О.О.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2011 у справі №9/5025/1216/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Сварог-Дністер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Прокуратурою Новоушицького району проведено перевірку, якою встановлено, що відповідачем самовільно зайнято та використано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 49,0815 га на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району.

Відділом Держкомзему у Новоушицькому районі Хмельницької області складено акт обстеження земельної ділянки від 15.04.2010 №2 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.04.2010, якими встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, яка знаходиться на території Ставчанської сільської ради за межами села площею 49,0815га, про що 15.04.2010 відділом Держкомзему у Новоушицькому районі видано припис про усунення порушення земельного законодавства у 30-денний термін. Дана земельна ділянка оброблена та засіяна соняшником.

За порушення вимог земельного законодавства Відділом Держкомзему у Новоушицькому районі Хмельницької області Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2010 №11/00004 та визнано винним генерального директора ТОВ "Сварог-Дністер" у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53 КпАП України, яке полягає в тому, що він допустив самовільне зайняття та використання земельної ділянки площею 49,0815 га біля с.Слобідка на території Ставчанської сільської ради.

Судами досліджено, що 19.04.2010 відносно директора ТОВ "Сварог-Дністер" винесено постанову про закриття справи на підставі п.8 ст. 247 КпАП України, в зв'язку з передачею матеріалів справи до прокуратури Новоушицького району для проведення перевірки щодо наявності в діях винної особи ознак злочину.

Підставою звернення до суду з даним позовом, як правильно визначено судами є вимога про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки площею 49,0815 га біля с.Слобідка на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ст.ст. 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України, для користування земельною ділянкою потрібно набути право на це у встановленому законодавством порядку.

При вирішенні справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) (п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) " підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в обґрунтування суми, заявленої до стягнення, прокурором надано складений 15.04.2010 старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції Відділу Держкомзему у Новоушицькому районі відповідно до вказаної вище Методики розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки в сумі 54 100,87 грн.

Судами належним чином досліджено порядок та правильність здійснення розрахунку суми завданої шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК україни).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 54 100,87 грн. в якості відшкодування шкоди за самовільне зайняття спірної земельної ділянки, посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України, з'ясувавши, в чому саме полягає заподіяна позивачеві шкода, наявність причинного зв'язку між цією шкодою та певною протиправною поведінкою відповідача.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та другої інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення попередніх інстанцій прийняті у відповідності до норм статті 43 ГПК України з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі № 9/5025/1216/11 - без змін.