Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А Стратієнко Л.В.

У листопаді 2011 року ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсним укладеного з ТОВ "Пілот" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 5 серпня 2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року (суддя –Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року (головуючий –Тищик І.В., судді –Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і постановити нове, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Індустріального районного суду від 16 липня 2010 року у справі № 2-2782/10 право власності на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. маршала Малиновського, буд. 114, місто Дніпропетровськ належало ТОВ "Авіто Трейдінг Груп".

5 серпня 2011 року між ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" (продавець) та ТОВ "Пілот" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. маршала Малиновського, буд. 114, місто Дніпропетровськ, а покупець прийняти та оплатити придбане майно відповідно до умов даного договору.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що загальна ціна продажу нерухомого майна, яке відчужується за даним договором складає 39 600 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 600 000,00 грн.

На виконання пункту 1.1. договору продавець передав, а покупець прийняв будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. маршала Малиновського, буд. 114, місто Дніпропетровськ, що підтверджується актом прийому-передач від 5 серпня 2011 року (а.с. 21).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що при укладені договору від 5 серпня 2011 року сторонами не було досягнуто згоди щодо його істотної умови, а саме - ціни договору та, що волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а тому вказаний договір є недійсним.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи, в п. 2.2. договору сторони передбачили, що загальна ціна продажу нерухомого майна, яке відчужується складає 39 600 000, 00 грн., а отже суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що сторони відповідно до норм статті 638 ЦК України досягли згоди щодо його істотної умови, а саме –ціни договору, та, що зміст даного договору відповідає вимогам положень чинного законодавства, зокрема, статті 203 ЦК України.

Разом з тим, судами правильно встановлено, що волевиявлення учасників правочину при узгоджені ціни договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Згідно з частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, недійсність оскаржуваного договору прямо не встановлена законом, а його зміст відповідає вимогам статті 203 ЦК України, що свідчить про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій про відмову у вказаному позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року у справі за №8/5005/15723/2011 –без змін.