12/17-3778-2011 Про розірвання договору оренди, виселення, визнання недійсним пункту договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати - 28.03.2012 Прийняття

Відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізико-Хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН і НАН України і просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати укладений між сторонами договір оренди від 31.12.2009р. продовженим до 31.12.2011р., стягнути з відповідача 101 897,88 грн. боргу, визнати незаконним та нечинним пункт 10.4 договору оренди від 31.12.2009р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. (головуючий, суддя Михайлов М.В., судді Ярош А.І., Журавльов О.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 31.12.2009р. між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств, за умовами якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: приміщення в двоповерховому будинку і одноповерхових будівлях площею 536,3 кв.м., розміщене за адресою: м.Одеса, вул.Преображенська, 3 на І та ІІ поверхах будинку та дворових будівлях згідно з додатками.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що крім орендної плати відповідач сплачує позивачу по розрахунках останнього: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати (додаток №2).

Відповідно до пункту 10.1, договір укладено строком на 1 рік та діє з 01 січня 2010р. до 31 грудня 2010р. включно.

У пункті 10.4 договору сторони визначили, що строк дії даного договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії договору не є продовженням договору на новий строк. Продовження терміну дії договору відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", оформлюється в порядку, встановленому в НАН України, на підставі відповідного дозволу Бюро Президії НАН України.

Статтею 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" встановлено, що Національна академія наук України надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Вважаючи, що умови пункту 10.4 договору суперечать положенням ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України, ч.4 ст. 284 ГК України, якими передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, позивач просить суд визнати вказаний пункт договору оренди незаконним та нечинним, визнати договір оренди продовженим до 31.12.2011р. та стягнути з відповідача 101 897,88 грн. боргу, який виник внаслідок невиконання останнім умов договору оренди щодо відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, починаючи з 01.01.2011р.

В силу ст.ст. 626, 628, 627 ЦК України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд ; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Таким чином, суперечність правочину (його частини) актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи, що положення пункту 10.4 договору оренди узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, при укладенні договору оренди позивач не заперечував проти його умов, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок судів про відсутність правових підстав для визнання вказаного пункту договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною другою ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною другою ст. 291 ГК України, пунктом 10.6 договору оренди встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки Бюро Президії НАН України не надавало дозвіл на продовження терміну дії договору, як то передбачено п.10.4 договору оренди, то суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір оренди припинив свою дію з 01.01.2011р., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої за період з 01.01.2011р. заборгованості у розмірі 101 897,88 грн. за договором, що припинив свою дію, є безпідставними.

Як вірно зазначено судами, заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, виникла не на підставі договору оренди від 31.12.2009р., оскільки визначені ним зобов'язання сторін є припиненими, а з інших правових підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Викладені у касаційній скарзі інші доводи скаржника не спростовують обставин, встановлених судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними своїх зобов'язань, і на яких ґрунтуються висновки судів двох інстанцій. Тим більше, що переоцінка обставин та доказів виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі №12/17-3778-2011 –без змін.