19/18 Про визнання гуртожитків об'єктами державного житлового фонду та передачі їх у відання міської ради - 27.03.2012 Прийняття

Прокурор Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів по справі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній 17 об'єктами державного житлового фонду та передачі їх у відання Львівської міської ради.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р., позов задоволено частково, визнано гуртожитки у м. Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній, 17 об’єктами державного житлового фонду, в задоволенні решти позовних вимог провадження припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями господарських судів, Закрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України та ЗАТ "Львівський керамічний завод", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова господарського апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду –скасуванню в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній 17 об'єктами державного житлового фонду з прийняттям нового рішення в зазначеній частині про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями правильно встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 635 "Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій" (635-93-п) , РВ ФДМ України по Львівській області видано наказ від 09.09.1993р. № 262 "Про приватизацію", яким прийнято рішення про приватизацію Львівського керамічного заводу. Наказами РВ ФДМ України по Львівській області від 20.10.1993р. №309 та від 29.10.1993р. №346 створені відповідно комісія з приватизації Львівського керамічного заводу та комісія по інвентаризації майна Львівського керамічного заводу.

Наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 30.11.1993р. №399 затверджено Акт оцінки вартості майна Львівського керамічного заводу (у тому числі визначено розмір статутного фонду акціонерного товариства), а наказом від 25.02.1994р. №89 перетворено Львівський керамічний завод у Відкрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод".

Відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівський керамічний завод, вартість гуртожитків за адресою: м. Львів, вул. Низинна, 17 та вул. Низинна, 19 включена до статутного фонду акціонерного товариства під час приватизації (п.79-80 Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Львівський керамічний завод").

Згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області від 21.11.1997р. №1718 процес приватизації ВАТ "Львівський керамічний завод" завершено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання гуртожитків у м. Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній, 17 об’єктами державного житлового фонду є мотивованими та обґрунтованими; по позовних вимогах в частині передачі гуртожитків у м. Львові по вул.Низинній, 19 та по вул.Низинній, 17 у відання Львівської міської ради відсутній предмет спору, оскільки позивачем подано Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №424 від 15.04.2011р. "Про передачу у власність територіальної громади м. Львова від ЗАТ "Львівський керамічний завод"гуртожитків на вул. Низинній, 17 та вул. Низинній, 19"та Ухвалу Львівської міської ради 3-ї сесії 6-го скликання від 21.04.2011р. "Про надання згоди на прийняття громади м. Львова від ЗАТ "Львівський керамічний завод" відомчих гуртожитків №17 та №19 по вул. Низинній", якими фактично вирішено вказані позовні вимоги, тому в цій частині провадження у справі припинено.

Колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній 17 об'єктами державного житлового фонду помилковими, оскільки вони прийняті у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно зі ч.1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) є підставами для скасування судового рішення.

Звертаючись до суду Прокурор стверджував, що включення гуртожитків в цілісний майновий комплекс підприємства суперечило вимогам чинного, на час приватизації Львівського керамічного заводу, законодавства.

Але з таким твердженням Прокурора колегія суддів не погоджується та вважає його помилковим, оскільки відповідно до пунктів 41,42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р.за №717 (717-93-п) , вартість цілісного майнового комплексу підприємства під час приватизації повинна бути зменшена на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Згідно статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинках, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Частиною 2 статті 2 вказаного закону встановлено перелік об'єктів, що не підлягають приватизації відповідно до цього закону, серед яких є і кімнати у гуртожитках, тобто, включення гуртожитків в статутний фонд ВАТ "Львівський керамічний завод" є цілком правомірним.

Крім того, частиною 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент приватизації) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону (2482-12) не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Спірні гуртожитки на момент приватизації належали Львівському керамічному заводу на праві повного господарського відання.

Згідно з ч. 2 ст. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад народних депутатів (ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891 (891-95-п) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п. 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.

Отже, на момент проведення приватизації державного підприємства –Львівського керамічного заводу гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Оскільки попередніми судовими інстанціями неправильно застосовані вказані норми матеріального права, тому згідно з ч.1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) їх рішення підлягають скасуванню в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній, 17 об'єктами державного житлового фонду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині немає, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній 17 об'єктами державного житлового фонду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині у позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.2, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року по справі №19/18 в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній, 17 об'єктами державного житлового фонду скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в частині визнання гуртожитків у місті Львові по вул. Низинній, 19 та по вул. Низинній, 17 об'єктами державного житлового фонду відмовити.


Судді:	І. Вовк


	О. Мамонтова