5021/1035/2011 Про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення ТОВ законодавства про захист економічної конкуренції, в частині, що ТОВ займало монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального - 27.03.2012 Прийняття

та зустрічним позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" (далі –Товариство)

про стягнення 17 000,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – Зражевської Н.В.,

Товариство звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсними пунктів 1 (стосовно позивача), 3, 5 рішення адміністративної колегії Відділення від 28.02.2011 № 9 (далі - Рішення АМК).

Відділення подало зустрічний позов про стягнення з Товариства штрафу в сумі 17 000 грн., накладеного Рішенням АМК.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2011 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А. –головуючий суддя, судді Плахов О.В., Кравець Т.В.), Товариству в первісному позову відмовлено, а зустрічний позов Відділення задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 13, 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) та пунктів 1.3, 6, 6.1, 9.2, 9.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 317/6605 (z0317-02) , мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення АМК та необхідністю примусового виконання чинного Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову і відмову в зустрічному позові.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним Рішення АМК, яким:

- визнано, що кожен з двох суб'єктів господарювання: Товариство та товариство з обмеженою відповідальністю "Лорант" (далі –ТОВ "Лорант") у період з 1 січня по 31 липня 2010 року займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується вроздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області (пункт 1);

- визнано, що ТОВ "Лорант" у період з 1 по 13 серпня 2010 року займало монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується вроздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області (пункт 2);

- визнано, що Товариство, припинивши в період з 17 по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується вроздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 3);

- визнано, що ТОВ "Лорант", припинивши в період з 17 липня по 13 серпня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області, вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується вроздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 4);

- за порушення, зазначене у пункті 3 Рішення АМК, на Товариство накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (пункт 5);

- за порушення, зазначене у пункті 4 Рішення АМК, на ТОВ "Лорант" накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (пункт 6).

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) –це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 5 частини другої статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що Рішення АМК прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах наданих Відділенню повноважень, за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності й підстав для задоволення первісного позову Товариства.

Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги наявність чинного Рішення АМК, яке у встановленому порядку не скасовано, недійсним не визнано та є обов’язковим для виконання (частина друга статті 56 Закону № 2210), встановивши факт отримання відповідачем Рішення АМК та несплату ним накладеного штрафу протягом двомісячного строку, передбаченого частиною третьою статті 56 Закону № 2210, дійшли обґрунтованих висновків стосовно необхідності задоволення зустрічних позовних вимог Відділення.

Доводи касаційної скарги [у тому числі й щодо правильності визначення Відділенням меж ринку та монопольного (домінуючого) становища на ньому Товариства] не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 зі справи № 5021/1035/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" –без задоволення.