Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. у справі № 21/159-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р., задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (Позивач). Стягнуто з Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" (Відповідач) на користь Позивача 36 000 грн. заборгованості, 360 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Рубін-ЛПГ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р., прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що договором не встановлено строк виконання зобов'язання щодо оплати за виконані роботи. Позивачем не повідомлено Відповідача про готовність робіт. Крім того, Відповідач вказує на те, що Позивачем не була виконана робота належним чином та в погоджений строк, тому зобов'язань по оплаті у Відповідача немає. В доповненні до касаційної скарги Відповідач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2011р. у справі № 21/036-11, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором № 04/05, а тому в силу частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню провадження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору на виконання монтажно-оздоблювальних робіт № 04/05 від 28.05.2008р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та Приватним підприємством "Рубін-ЛПГ" (замовник), підрядник зобов’язується виконати монтажно-оздоблювальні роботи згідно ескізів.

Відповідно до пункту 3.1 договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 10 000 грн. та сплачує 36 000 грн. після закінчення робіт. Загальна сума Договору становить 46 000 грн.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору підрядник здає, а замовник приймає роботи у випадку їх належного виконання підрядником, у відповідності до умов Договору, з підписанням сторонами Акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується замовником протягом 3 днів з дати отримання цих актів. У випадку, коли замовник відмовляється підписати Акт приймання-передачі, він (замовник) зобов’язаний надати письмове обґрунтування своєї відмови у трьохденний термін.

Відповідачем здійснено попередню оплату в розмірі 10 000 грн.

Позивачем 13.04.2011р. надіслано Відповідачу для підписання акт приймання-передачі виконаних кінцевих робіт від 01.08.2008р., який отримано Відповідачем 15.04.2011р.

ПП "Рубін-ЛПГ" акт приймання-передачі виконаних кінцевих робіт від 01.08.2008р. не підписало, вмотивованої відмови від його підписання не надіслало, вартість виконаних за договором підрядних робіт не оплатило.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" про стягнення з відповідача 36 000грн. основного боргу, 360 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість.

Рішення суду мотивовано статтями 837, 854, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України. Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем надіслано Відповідачу акт приймання виконаних робіт, який не підписано Відповідачем та не надано вмотивованої відмови від його підписання в порядку пункту 5.3 договору. Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що виконані Позивачем підрядні роботи за Актом від 01.08.2008р. вартістю 36 000 грн. вважаються прийнятими і підлягають оплаті.

Апеляційним господарським судом не прийнято посилання Відповідача на відсутність в нього обов’язку по оплаті вартості виконаних за договором робіт з огляду на невиконання Позивачем вимог статті 882 Цивільного кодексу України в частині надіслання замовнику повідомлення про готовність до передання робіт, оскільки вимоги зазначеної норми застосовуються до правовідносин в сфері будівельного підряду, якими спірні відносини за своєю правовою природою не являються.

Судами враховані положення пункту 9.6 договору, яким передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання своїх зобов’язань, що спростовує посилання Відповідача на безпідставність надіслання Позивачем спірного акта після закінчення строку дії договору.

Разом з тим, за рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2011р. у справі № 21/036-11 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" заборгованості за монтажно-оздоблювальні роботи згідно договору № 04/05 від 28.05.2008р. на суму 56 402,13 грн., в тому числі 36 000 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог по справі № 21/036-11 Позивач надавав підписані ним акти про приймання-передачу виконаних робіт № 1 від 01.08.2008р., № 2 від 01.08.2008р. на загальну суму 36 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 по справі № 21/036-11 місцевий господарський суд вказав на відсутність доказів направлення Відповідачеві актів приймання-передачі виконаних робіт, як цього вимагає пункт 5.2 договору і, як наслідок, недоведеності виконання Позивачем підрядних робіт за договором № 04/05.

Позивачем не оскаржувалось рішення Господарського суду Київської області у справі № 21/036-11.

В листопаді 2011 року ФОП ОСОБА_4 вдруге звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ПП "Рубін-ЛПГ" про стягнення заборгованості за виконані монтажно-оздоблювальні роботи за договором № 04/05 на суму 36 000 грн. На обґрунтування факту виконання робіт Позивачем надано підписаний Позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність рішення Господарського суду Київської області у справі № 21/036-11, яким відмовлено в позові зі спору між тими є сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що в силу частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не допускає повторне звернення з позовом до Господарського суду.

Тобто, за змістом пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не допускається розгляд господарським судом двох і більше справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет чи з тих же підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Позивачем у справі № 21/036-11 зроблено не було.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

В пункті 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" зазначається, що припинення провадження у справі на підставі частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій.

Частина 4 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України надає суду касаційній інстанції право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції і припинити провадження у справі.

Наведені обставини вказують на те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. у справі № 21/159-11 не відповідають нормам процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Провадження у справі № 21/159-11 припиняється.

Касаційна скарга Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" з урахуванням доповнення до касаційної скарги підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. та рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. у справі № 21/159-11 скасувати.

Провадження у справі № 21/159-11 припинити.