Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. у справі № 42/390-51/289, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р., в задоволенні позову про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішенням місцевого суду і постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 4-3, 22 ГПК України, ст.ст. 654, 664, 674 ЦК України, однак які саме скаржник не зазначає.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що між сторонами не було укладено угоди про зміну місця поставки, поставка товару фактично не здійснювалась, а товар, визначений договором, не відповідає вимогам законодавства, що регулює порядок переходу права власності на теплоходи. Крім того скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанцій було неправомірно відхилено клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та розглянуто справу за відсутності його представників.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. В судове засідання 26.03.2012 р. представники позивача та третьої особи не з’явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" 25.02.2008 р. укладено договір купівлі-продажу № 770/01-08, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" зобов’язалось передати у власність відповідача жилу брандвахту "ЖБ-5", а відповідач –прийняти товар та оплатити його на умова договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" 25.09.2008 р. укладено договір купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача жилу брандвахту "ЖБ-5", а позивач –прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 Договору відповідач повинен поставити товар на умовах EXW (м. Київ) згідно з правилами Інкотермс 2000 протягом 5-ти робочих днів з дати підписання договору. Приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання акта прийому-передачі повноважними представниками сторін. Датою передачі товару вважається дата, яка зазначена в акті прийому-передачі товару. Товар приймається покупцем за кількістю, якістю та комплектацією.

Згідно з п. 3.7 Договору право власності на товар виникає у покупця з дати підписання акта приймання-передачі товару та його повної оплати.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору сторони погодили, що загальна вартість товару становить 1.041.860,00 грн., яку покупець зобов’язався оплатити до 25.10.2008 р.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу (ст. 655 ЦК України), за умовами якого одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах виконання укладеного між сторонами договору відповідно до акта приймання-передачі від 25.09.2008 р. відповідач передав, а позивач прийняв у власність жилу брандвахту "ЖБ-5".

Також 25.09.2008 р. сторони підписали акт технічного стану жилої брандвахти "ЖБ-5", в якому зазначено, що корпус брандвахти "ЖБ-5"- залізобетонний, а на понтоні міститься надбудова, розділена всередині приміщення різного призначення.

Крім цього, 08.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" та Приватним підприємством "Промислово-торгівельна фірма "Оліс" укладено договір № 22/08, за умовами якого Приватне підприємство "Промислово-торгівельна фірма "Оліс" зобов’язалось виконати роботи по демонтажу надбудови та обладнання на головній палубі та трюмних приміщень жилої брандвахти "ЖБ-5", а Відкрите акціонерне товариство "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева"–прийняти та оплатити виконану роботу.

Між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" та Приватним підприємством "Промислово-торгівельна фірма "Оліс" 30.08.2008 р. підписано акт виконаних робіт по демонтажу надбудови та обладнання на головній палубі та трюмних приміщень жилої брандвахти "ЖБ-5".

Також в матеріалах справи міститься акт огляду судна № 104-1-1899-10 від 12.10.2010 р., в якому зазначається, що жила брандвахта "ЖБ-5" представляє собою основу брандвахти.

Скаржник стверджує, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу від 25.09.2008 р. не здійснив поставку товару у місто Київ, а підписаний між сторонами акт прийому-передачі свідчить про здійснення безтоварної операції і не може підтверджувати передачу житлової брандвахти. Крім того, позивач зазначає, що об’єктом договору купівлі-продажу від 25.09.2008 р. фактично була не жила брандвахта, а тільки корпус від неї, а отже, на думку позивача, наявні підстави для розірвання договору купівлі - продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умовами Договору встановлено, що приймання-передачі товару оформлюється шляхом підписання акта приймання - передачі повноважними представниками сторін.

Як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій встановлено факт передачі жилої брандвахти "ЖБ-5", що підтверджується актом приймання-передачі від 25.09.2008 р. При цьому у вказаному акті зазначено, що позивач не має претензій до якості, комплектації та кількості товару.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р. позивачем сплачено 200.000,00 грн. вартості жилої брандвахти "ЖБ-5".

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачу було передано обумовлений договором товар належної якості.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно того, що передача жилої брандвахти "ЖБ-5" в іншому місці, ніж передбачено договором, не свідчить про його істотне порушення, оскільки позивач погодився на таку передачу.

При цьому суди попередніх інстанцій підставно відхилили посилання позивача на договір від 08.05.2008 р. № 22/08 та акт огляду судна Регіональним представництвом Регістру судноплавства України № 104-1-1899-10 від 12.10.2010 р. як на доказ того, що жила брандвахта "ЖБ-5" станом на момент її передачі позивачу була розукомплектована і являла собою залізобетонний корпус без верхньої палуби, оскільки вищевказані документи складені до та після укладення спірного договору і фактичної передачі жилої брандвахти "ЖБ-5" за актом приймання-передачі, а отже не можуть свідчити про порушення відповідачем умов договору № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р.

Крім того, колегія судів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанцій було неправомірно відхилено його клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги та розглянуто справу за відсутності його представників, виходячи з наступного.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 р. порушено апеляційне провадження у справі № 42/390-51/289, а розгляд призначено на 29.11.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2011 р.

На адресу суду від директора позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв’язку із знаходженням представників останнього, а саме: Молоканова К.В. та Гутник В.В. у відрядженні.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом правомірно відхилено вказане клопотання, оскільки позивач не був позбавлений можливості направити у судове засідання 06.12.2011 р. іншого повноважного представника товариства. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. явка представників сторін у судове засідання, відкладене на 06.12.2011 р., обов’язковою не визнавалася та доводилося до відома останніх, що їх нез’явлення не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які спростовані судами попередніх інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. у справі № 42/390-51/289 –без змін.