Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В. Жаботиної Г.В., Харченко В.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Блонський О.Ю.

від відповідача 1: Шевельов О.О.

від відповідача 2: Сидорченко В.В.

від відповідача 3: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р.

у справі № 34/17-3592-2011 Господарського суду Одеської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Збут Україна"

2.Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

3.Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт"

про стягнення 105 991грн. 39коп.

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Збут Україна", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" про солідарне стягнення з відповідачів 105 991грн. 39коп. заборгованості за транспортування природного газу станом на вересень 2008 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2011 року (суддя –Фаєр Ю.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року ( судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.), в позові відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 526 ЦК України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обгрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили докази у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин справи. Крім того, позивач був позбавлений права надавати докази та пояснення у справі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено наступне.

01.01.2005 року між позивачем (Облгаз) та Відкритим акціонерним товариством "Ексімнафтопродукт" (Замовник) було укладено договір № 007019-п-т/8 на транспортування природного газу, предметом якого є надання послуг Облгазом Замовнику з транспортування природного газу до пункту споживання, розташованого за адресою: Наливна, 15.

Умовами п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вказаного договору передбачено, що підставою для укладання даного договору є наявність договору між Замовником та Постачальником газу на постачання природного газу.

Обсяги постачання газу протягом 2005 року обумовлені пунктом 2.1 договору.

Пунктом 6.1 договору № 007019-п-т/8 передбачено, що оплата послуг з транспортування газу здійснюється Замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі актів прийому передачі –газу, показань приладів обліку та тарифів, зазначених у пункті 5.3 договору.

Термін дії договору – з дати підписання до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків –до їх повного виконання (п.11 договору).

30.04.2008 року між НАК "Нафтогаз України" (Замовник) та позивачем (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 1385, відповідно до умов якого Замовник згідно з Плановим розподілом поставок природного газу споживачу доведеним до Виконавця Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" доручає і зобов’язується оплатити надані виконавцем послуги зазначені в п.1.2, а Виконавець зобов’язується відповідно до умов даного договору прийняти природний газ від НАК "Нафтогаз України" (в разі коли вона безпосередньо постачає газ споживачеві), або ДК "Газ України" (в разі коли вона реалізує газ з ресурсів НАК "Нафтогаз України") –надалі постачальники, через ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та/або газодобувні підприємства, які є технічними виконавцями зобов’язань постачальника і протранспортувати від пунктів приймання –передачі газу (газорозподільних станцій на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України) системою газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користування Виконавця, до пунктів призначення (вхідної запірної/відключаючої) арматури газопроводів та/ або ГРП споживача або припинити (обмежити) постачання газу згідно з п.3 даного Договору.

Умовами п.п. 2.1, 3.1, 3.3 даного договору визначено, що Виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги Замовнику з транспортування природного газу в 2008 році в обсязі до 1550000 тис.куб.метрів; газ для транспортування передається виконавцю у пунктах приймання-передачі у загальному потоці; після передачі газу в пунктах приймання - передачі газу, виконавець несе усі ризики пов’язані із втратою належного постачальнику газу, переданого Виконавцю для транспортування.

Згідно з п. 5.1 тариф на транспортування 1000 куб.м. газу розподільчими газопроводами Виконавця визначений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.06.2007р. № 802 (v0802227-07) "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для позивача і становить 31,80грн. без ПДВ, ПДВ –6,36грн., тариф з ПДВ –38,16 грн.

За умовами п.п. 6.1, 6.2 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 договору № 1385 від 30.04.2008р. вартість наданих Виконавцем послуг з транспортування газу у відповідному місяці визначається у акті, зазначеному у п. 4.1. вказаного договору та тарифів, зазначених у п. 5.1. На підставі акту Виконавець –позивач оформляє рахунок-фактуру на оплату послу і направляє її НАК "Нафтогаз України"; оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється НАК "Нафтогаз України" на підставі рахунку-фактури в розмірі вартості послуг, що були надані Виконавцем у звітному місяці з транспортування газу, до 25-го числа місяця, наступного за звітним; факт надання послуг з транспортування газу споживачам оформляється НАК "Нафтогаз України" і Виконавцем –позивачем шляхом складання акту здачі - прийомки послуг з транспортування газу; сторони зобов’язані до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним підписати акт за місяць, у якому Виконавець надавав НАК "Нафтогаз України" послуги з транспортування природного газу; акт складається на підставі Реєстру обсягу реалізації газу за відповідний місяць, який до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надається позивачем НАК "Нафтогаз України" з врахуванням планових обсягів для споживачів, які ОДУ ДК "Укртрансгаз" доводило до відома Виконавця; акти складаються у двох примірниках по одному для кожної із сторін і є підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині надання послуг з транспортування газу - до їх повного здійснення. Строк дії даного договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.

05.09.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої сторони домовилися викласти пункт 1.2. розділу 1 в такій редакції: "1.2. Виконавець зобов’язується відповідно до умов даного договору прийняти природний газ) від НАК "Нафтогаз України" (в разі коли компанія безпосередньо постачає газ Споживачеві), або ДК "Газ України", ТОВ "Газпром Збут Україна" (в разі коли вони реалізують газ ресурсів НАК "Нафтогаз України") - надалі постачальники, через систему газопроводів ДК "Укртрансгаз" та/або газодобувні підприємства, які є технічними виконавцями зобов’язань Постачальника, і протранспортувати від пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України) системою газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користування Виконавця, до пунктів призначення (вхідної запірної/відключаючої) арматури газопроводів та/або ГРП Споживача) або припинити (обмежити) постачання газу згідно з п. 3 даного Договору.

За твердженням позивача ним на виконання умов договорів здійснено транспортування природного газу, проте відповідачами ці послуги не оплачені, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 105 991грн. 39коп.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, на підставі договору.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

З приписів вказаної норми законодавства вбачається, що для настання солідарної відповідальності необхідні підстава зобов’язання (договір або закон), наявність зобов’язання декількох боржників перед кредитором, неподільний предмет зобов’язання, вимога кредитора.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з умовами наведених договорів не передбачено солідарного обов'язку відповідачів перед позивачем щодо оплати послуг з транспортування газу.

Разом з тим судами встановлено, що позивач всупереч умовам договорів не надав Замовникам послуг з транспортування газу актів прийому - здачі послуг з транспортування природного газу, які б підтверджували факт транспортування природного газу в обсязі 1920,134 куб.м., а також не направив на їх адресу рахунків-фактур щодо оплати послуг. Недотримання вказаних умов договору, свідчить про недоведення позивачем настання будь-яких зобов’язань у НАК "Нафтогаз України" щодо сплати ним як солідарним боржником зобов’язання зі сплати вартості транспортування газу за вересень 2008р.

З урахуванням викладеного та норм ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторони у спорі довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, шляхом подання певних доказів, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі № 34/17-3592-2011 - без змін.