Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- не з’явились

Від відповідача- ОСОБА_1 (дов. від 03.01.12)

ОСОБА_2. (дов.від 03.01.12)

Від Генеральної прокуратури України –Савицька О.В.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року (суддя Васильєв О.Ю.) первісний позов задоволено частково, зобов’язано відповідача протягом 10 днів з часу набрання рішенням законної сили повернути на користь позивача земельну ділянку, площею 1,81 га, що знаходиться за адресою: с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, майданчик 1; в частині позовних вимог про визнання договору недійсним провадження у справі припинено на підставі п.11 ст. 80 ГПК України. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Парк Плюс" про усунення перешкод у користування земельною ділянкою відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 у складі: Євстигнеєва О.С., Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. постанова мотивована тим, що договір оренди земельної ділянки закінчився ще у 2007році, державна реєстрація договору оренди від 11.12.2006 не відбулась, а тому орендар повинен був звільнити земельну ділянку відповідно до положень Земельного кодексу України (2768-14) . Апеляційна інстанція також взяла до уваги доводи Криворізької районної державної адміністрації, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, щодо того, що згідно схеми земельної ділянки, яка була невід’ємною частиною до договору оренди земельної ділянки площею 1,81га від 11 грудня 2006року згадана земельна ділянка була вільна від забудови.

ТОВ "Парк Плюс" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також тим, що позбавивши відповідача право на користування земельною ділянкою, суди порушили його майнові права щодо власності, яка знаходиться на даній земельній ділянці.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що розпорядженням голови Криворізької райдержадміністрації від 08.12.2006 року №967р ТОВ "Парк Плюс" була надана в оренду земельна ділянка площею 1,81 га для комерційного використання терміном на 1 рік з орендною платою 700 грн. за 1 га в місяць. За п.2 цього розпорядження відповідач був зобов’язаний в місячний строк укласти з Криворізькою районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки.

На підставі цього розпорядження 11.12.2006 року між Криворізькою райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Парк Плюс" (орендар) був укладений спірний договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 1 рік (п.5). Згідно із п.13 цього договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відповідно до п.27 дія договору припиняється в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір не був зареєстрований у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (відмітка про таку реєстрацію з відповідним номером і датою реєстрації на договорі відсутня).

Після закінчення терміну дії договору оренди –11.12.07 року орендар земельну ділянку позивачу не повернув і у червні 2008 року звернувся до голови Криворізької районної державної адміністрації із заявою на надання дозволу для розроблення проекту відведення земельної ділянки для оформлення права її користування під розміщення металобази.

Листом від 16.01.2009 року за №78/09-19 заступник голови райдержадміністрації повідомив директора ТОВ "Парк Плюс" про те, що за результатами попереднього розгляду вищезазначеного звернення від 27.06.2008 року на засіданні районної комісії із розгляду питань щодо врегулювання земельних та майнових відносин в районі (протокол №12 від 16.01.2009 року) було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у зв’язку з тим, що "відповідно до чинного законодавства надання в оренду земельних ділянок державної і комунальної власності здійснюється виключно на конкурентних засадах".

Судами також встановлено, що 07 листопада 2008 року державним інспектором-головним спеціалістом відділу управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області Коваленко О.М. був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що на підставі розпорядження Криворізької районної державної адміністрації між Криворізькою РДА та ТОВ "Парк Плюс" було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 11.12.2006 року терміном на 1 рік без державної реєстрації договору в установленому законодавством України порядку, що є порушенням вимог ст.ст. 118, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі". Термін дії вищезазначеного договору скінчився 10.12.2007 року. На час перевірки зазначена земельна ділянка площею 1,81 га без оформлення правоустановчих документів самовільно зайнята ТОВ "Парк Плюс" під розміщення металобази та використовується для ведення комерційної діяльності". До акту додана схема земельної ділянки, яка перевірялася.

У цей же день державним інспектором-головним спеціалістом відділу управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області Коваленко О.М. був виданий припис про усунення виявлених перевіркою порушень, який направлений поштою 11.11.2008 року.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов’язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Господарські суди при розгляді справи зазначили, що факт зайняття земельної ділянки встановлений відповідним державним органом згідно вимог чинного законодавства і не спростовувався відповідачем при розгляді справи та обгрунтовано дійшли висновку, що за відсутності у відповідача встановлених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, остання підлягає поверненню орендодавцю.

За таких обставин, господарські суди правомірно задовольнили позов в частині повернення на користь позивача земельної ділянки площею 1,81 га.

Що стосується посилання касатора на знаходження на земельній ділянці його будівель та споруд, колегія суддів зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявність цих споруд на спірній земельній ділянці та звертає увагу касатора на те, що ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Позов в частині зустрічного позову та в частині припинення провадження у справі до касаційної інстанції не оскаржений.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" залишити без задоволення.

Рішення від 01.11.2011 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 15.12.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №32/59-09 залишити без змін.