Вищий господарський суд України у складі колегії:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" (далі –ТОВ "Техностар") звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі –ТОВ "Солстрой") про стягнення 115 797,34 грн. основного боргу, 13 857,60 грн. пені, 1 329,21 грн. інфляційних втрат та 2 940,10 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2009 порушено провадження у справі № 17/312 за позовом ТОВ "Техностар" до ТОВ "Солстрой" про стягнення 133 924,25 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2009 (суддя –Удалова О.Г.) позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Техностар" основний борг в сумі 115 797,34 грн., пеню в сумі 13 164,73 грн., три проценти річних в сумі 2 793,11грн., збитки від інфляції в сумі 1329,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О. судді Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу ТОВ "Солстрой" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2009 –без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 та рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2009, ТОВ "Солстрой" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Техностар" відмовити повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 21.03.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 19.03.2012 № 03.10-05/64 у зв'язку із відпусткою судді Жукової Л.В. для розгляду справи № 17/312, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 21.03.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Техностар" (підрядник) та ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) 10.09.2008 укладено договір підряду № 09/08-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, підрядник зобов’язався організувати та виконати з власних матеріалів та з використанням власного обладнання повний комплекс робіт, згідно з вимогами проектної та проектно-кошторисної документації – будівництво магазину "ОВІ" з центром садівництва, що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, а саме: вимощування тротуарною плиткою підлоги центра садівництва площею 2437 кв. м. у терміни передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що договірна ціна робіт, передбачених договором, погоджена сторонами та складає 490 815,10 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником актів форма №№ КБ-2в, КБ-3, які підрядник подає не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом, а генпідрядник розглядає і підписує їх протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання, або дає мотивовану відмову від приймання робіт (п. 4.2.1 договору).

Згідно п. 4.2.2 договору генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 10-денний термін після підписання актів форми №№ КБ-2в, КБ-3 шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок підрядника.

Пунктом 4.7 договору погоджено, що підрядник відшкодовує генпідряднику кошти за надання послуг генерального підряду у розмірі 2,1% від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді.

Відповідно до п. 4.3 договору при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи генпідрядник утримує для формування гарантійного фонду 5% вартості виконаних у звітному періоді робіт.

Кошти гарантійного фонду перераховуються позивачу протягом 15 банківських днів по закінченні 12 місяців, наступних після дати підписання сторонами актів форми №№ КБ-2в, КБ-3 (п. 4.4 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Техностар" виконав для ТОВ "Солстрой" роботи на загальну суму 315 797,34 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) № 1 за вересень 2008 року від 12.09.2008, № 2 за вересень 2008 року від 12.09.2008, № 3 за вересень 2008 року від 16.09.2008 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) за вересень 2008 року.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Судами встановлено, що виконання ТОВ "Техностар" робіт у вересні 2008 року на загальну 315 797,34 грн. підтверджується актами форми №№ КБ-2в, КБ-3.

ТОВ "Солстрой", на виконання умов договору, перерахувало ТОВ "Техностар" 200 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Техностар" від 03.09.2008, від 12.09.2008 та довідкою базового відділення Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" № 11-01/365 від 07.08.2009.

Виконані роботи на загальну суму 115 797,34 грн. залишились неоплаченими.

Окрім того, акти виконаних робіт та довідка про вартість робіт, як встановлено судами, підписані ТОВ "Солстрой" без жодних зауважень і в матеріалах справи відсутні належні докази звернення ТОВ "Солстрой" до ТОВ "Техностар" з заявами щодо недоліків виконаних за договором робіт.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.7 договору у випадку прострочення генпідрядником термінів розрахунків, передбачених договором, генпідрядник сплачує підряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Солстрой" прострочив виконання грошового зобов'язання, як встановлено судами попередніх інстанцій, то колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано стягнули з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Техностар" 2 793,11 грн. 3 % річних та 1 329,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи ТОВ "Солстрой" наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2009 у справі № 17/312 –без змін.