Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: позивача повідомлений, але не з’явився; відповідача Тригубенко Ю.П., третьої особи повідомлений, але не з’явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 20.03.2012 №03.07-5/199 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні (далі –відповідач) про розірвання договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.12.2011 у справі №5024/2339/2011 (суддя Задорожна Н.О.) на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі №5024/2339/2011 (судді:Картере, В.І., Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) вищезазначену ухвалу скасовано, а справу №5024/2339/2011 передано на розгляд господарського суду Херсонської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 18.01.2012, ТОВ "Технопласт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі №5024/2339/2011 скасувати, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.12.2011 –залишити без змін.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56 (v0056600-11) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2006 між ПАТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ "Петропласт" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №6906N1 та кредитні договори до неї №6906К14 від 26.04.2006 і №6907К7 від 18.05.2007, відповідно до яких, з урахуванням додаткових угод, ПАТ "Укрексімбанк" (банк) зобов'язалося відкрити ТОВ "Петропласт" (позичальник) невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості відповідно 1,5 млн. та 0,5 млн. доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення кредитних зобов'язань позичальника за вищевказаними кредитними договорами, 27.04.2006 між банком (кредитор), ТОВ "Петропласт" (позичальник), ТОВ "Технопласт" (поручитель) укладено договір поруки №6906Р4, відповідно до п. 3.1. якого поручитель зобов’язується перед кредитором солідарно з позичальником відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань відповідно до кредитної угоди щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів на умовах та в порядку, передбаченому кредитною угодою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 12.12.2011 кредитний борг є непогашеним і становить: по кредитному договору №6906К14 від 26.04.2006 - 722 262,01 дол. США та 2 140,43 грн.; по кредитному договору №6907К7 від 18.05.2007 - 360 418,04 дол. США та 13 127,75 грн.

Листом №069-03/2668 від 26.08.2010 банк повідомив поручителя про факт існування простроченого кредитного боргу у позичальника: за кредитною угодою №6906К14 від 26.04.2006 в розмірі 89 300,00 дол. США; за кредитним договором №6907К7 від 18.05.2007 в сумі 11 500,00 дол. США. та просив погасити наявну заборгованість протягом 10-ти днів.

У відповідь на вимогу позивач, листом без дати та номеру повідомив відповідача про неможливість перерахування валютного кредитного боргу у зв'язку з відсутністю валюти, запропонувавши вказати можливі варіанти щодо оплати заборгованості за валютним кредитом.

Відповідно до матеріалів справи, 07.10.2010 позивачем було направлено відповідачу заяву №202 на купівлю валюти в розмірі 840,00 дол. США та платіжне доручення №354 від 07.10.2010 на суму 840 дол. США з призначенням платежу: оплата за ТОВ "Петропласт" згідно з договором поруки №6906Р4 за кредитною угодою №6907К7.

Вказану заяву було повернуто позивачу із позначкою банку: "Повертаємо без виконання заяву про купівлю валюти №202 від 07.10.2010, оскільки не відповідає вимогам Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.08.2005 №281 (z0951-05) .

ТОВ "Технопласт" звернулось з позовом до банку з вимогою про розірвання договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006, посилаючись на те, що оскільки відповідач відмовився прийняти належне виконання частини зобов’язання, то у зв’язку з грубим порушенням відповідачем п. 4.2.2 договору поруки, позивач на підставі ст. 607, ч. 3 ст. 615 ЦК України отримав право в односторонньому порядку відмовитися від договору.

Як вбачається з ухвали господарського суду Херсонської області від 20.12.2011 у справі №5024/2339/2011, припиняючи провадження на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що договір поруки є припиненим, (оскільки на підставі ст. 205 ГК України і ст. 607 ЦК України припинилися зобов’язання за вказаним договором через неможливість їх виконання, у зв’язку з виникненням обставин, за які жодна з його сторін не відповідає), з огляду на що предмет спору відсутній.

Обґрунтовуючи вказані висновки місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "Технопласт" намагався виконати вимогу відповідача щодо часткового погашення заборгованості позичальника за кредитом шляхом звернення до банку з заявою на придбання валюти з метою виконання обов’язку поручителя. Проте, враховуючи, що відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 № 281 (z0951-05) , позивач, як підприємство, в якого відсутні валютні надходження (що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні №354 від 07.10.2010), не має права придбати валюту у банка або отримати її іншим шляхом з метою виконання договірних зобов’язань. В свою чергу, банк не може виконати платіжні документи поручителя в силу положень п.1 гл. 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (z0951-05) , оскільки цим положенням передбачено право резидентів купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями. Право купувати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за кредитними операціями іншої особи (позичальника) зазначеним положенням не передбачено, з огляду на що зобов’язання за договором поруки не можуть бути виконані сторонами у зв’язку з обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає.

Скасовуючи вказану ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення ч. 1 ст. 205 ГК України та ст. 607 ЦК України до спірних правовідносин місцевим господарським судом застосовані необґрунтовано, що призвело до помилкового висновку про відсутність предмету спору по даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 607 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 205 ГК України, зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Висновки місцевого господарського суду щодо припинення зобов’язання позивача за спірним договором поруки, через неможливість його виконати у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (відсутність валютних коштів на рахунках позивача; чинне законодавство не передбачає можливості придбання позивачем у банку іноземної валюти для виконання зобов’язань третьої особи) є помилковими, оскільки зобов’язання за спірним договором поруки існують не лише в іноземній валюті, про що правомірно зазначено апеляційним господарським судом.

Крім того, відповідно до п. 3.7.4. кредитної угоди №6906К14 та 3.7.5 кредитного договору №6907К7, якщо позичальник за згодою банку буде направляти кошти в погашення основного боргу за кредитом в іншій валюті, ніж валюта кредиту, то добровільна конверсія сум таких платежів буде здійснюватися за курсом, який встановлений банком за два дні до дати платежу по погашенню кредиту, виходячи з умов міжнародного грошового ринку. Про необхідність такої конверсії позичальник буде повідомляти банк у термін, що дозволяють здійснити таку конверсію. Якщо після такої конверсії сума у валюті кредиту буде недостатньою для повного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов’язаний сплатити банку суму, якої не вистачає для повного виконання зобов’язань перед банком за угодою.

Місцевим господарським судом не встановлювалось, чи намагався позивач виконати зобов’язання за спірним договором поруки в порядку п. 3.7.4. кредитної угоди №6906К14 та 3.7.5 кредитного договору №6907К7.

Враховуючи зазначене, висновки апеляційного господарського суду щодо безпідставності застосування місцевим господарським судом ст. 607 ЦК України та ст. 205 ГК України, є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують підставність висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Відтак, наведене дає підстави стверджувати про законність та обґрунтованість прийнятої у даній справі постанови, а отже і про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі №5024/2339/2011 залишити без змін.