16/278-52/139 Про стягнення заборгованості з орендної плати, та зустрічні вимоги щодо визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що не підлягає виконанню - 20.03.2012 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року

у справі № 16/278-52/139 господарського суду міста Києва

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ"

третя особа фізична особа –підприємець ОСОБА_4

про стягнення 404 877,60 грн.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ"

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3

про визнання договору оренди таким, що не підлягає виконанню

У червні 2010 року фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ", третя особа: фізична особа –підприємець ОСОБА_4, просила стягнути з відповідача суму основного боргу 355 647,29 грн. з урахуванням індексу інфляції, пені 44 987,96 грн., судові витрати 4 242,35 грн., всього 404 877,60 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволений частково, стягнуто з відповідача суму основного боргу 256 824,00 грн., вирішено питання судових витрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді –Іваненко Я.Л, Пантелієнко В.О.) від 08.12.2010 року у справі №16/278 рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року скасовано, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 16/278 скасовано, справу № 16/278 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

19 травня 2011 року публічне акціонерне товариство Банк "ТРАСТ" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на відсутність у ньому істотних умов та нотаріального посвідчення (а.с. 126-129, том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року (головуючий Чорна Л.В., судді Баранець О.М., Калантай Н.Ф.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства Банк "Траст" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 535 402,44 грн. заборгованості з орендної плати, 48 933,60 грн. неустойки, 8 322,35 грн. компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, 37 469,74 грн. пені, 67 099,02 грн. інфляційних витрат, 17 367,07 грн. 3 % річних, 7 145,94 грн. державного мита, 225,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Оскаржені судові акти мотивовані невиконанням публічним акціонерним товариством Банк "ТРАСТ" умов договору оренди від 21.04.2008 року та додаткових угод до нього в частині сплати орендних платежів, компенсації комунальних та експлуатаційних витрат.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство Банк "ТРАСТ" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у позові, посилаючись на помилковість визнання додаткової угоди №3 від 31.03.2009 року неукладеною та порушення умов статей 651, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження колегії суддів, головуючого ПрокопаничГ.К., суддів Барицької Т.Л., Попікової О.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.2012 року №03.07-05/182 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Акулова Н.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року розгляд касаційної скарги відкладений на 20.03.2012 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.03.2012 року №03.07-05/196 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Владимиренко С.В., Акулова Н.В.

У судове засідання 20.03.2012 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, дотримуючись строків розгляду справи, судова колегія вирішили відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 квітня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 - орендодавцем та відкритим акціонерним товариством Банк "РНС"(правонаступником якого є відповідач) –орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 84,9 м2 (т. 1, а.с. 8-10).

Згідно з п. 5.1. договору розмір орендної плати за місяць становить 18 436, 00 грн.

Додатковою угодою від 17.10.2008 року розмір орендної плати змінено до 18 936, 00 грн. В період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року згідно умов додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 року діяв зменшений розмір орендної плати, а саме –15 148, 00 грн. (т.1, а.с. 11, 110).

Згідно п. 5.6. договору орендна плата нараховується щомісяця, орендар здійснює авансові орендні платежі за об’єкт оренди у розмірі 100 % від суми орендної плати на місяць у строк до 5 числа кожного місяця на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.10. договору розмір орендної плати, що зазначений в п. 5.1. цього договору, є незмінним протягом 1-го року з моменту підписання цього договору. Кожний наступний рік оренди розмір орендної плати збільшується на 10 (десять) відсотків від суми, зазначеної в п. 5.1. договору.

За актом приймання - передачі від 28.04.2008 року позивач передав відповідачу нежитлові приміщення 63, 63А, які знаходяться по вул. Сталеварів, 17 в місті Запоріжжі в орендне користування (т. 1, а.с. 108).

У відповідності до умов договору оренди з урахуванням додаткової угоди від 17.10.2008 року та додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 року відповідач повинен був сплатити за період з травня 2008 року по березень 2011 року 743 248, 60 грн. орендної плати.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2011 року, було проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновків якої додаткова угода № 3 від 31.03.2009 року підписана не позивачем, а іншою особою, тому суд дійшов висновку, що зазначена угода є неукладеною.

Відповідно до п. 3.1. договору строк оренди складає 35 місяців з дати прийняття об’єкта оренди за актом прийому-передачі.

Враховуючи умови п. 3.1. договору та зважаючи на те, що орендоване приміщення було передано відповідачеві за актом приймання - передачі від 28.04.2008 року, строк оренди, як правильно зазначив суд першої інстанції, закінчився 28.03.2011 року.

Предметом спору є стягнення заборгованості за невиконання умов договору щодо сплати орендної плати відповідачем.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено плату за користування майном, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів погашення заборгованості по сплаті орендних платежів та компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат матеріали справи не містять.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 6.2. договору оренди у випадку порушення орендарем строків оплати оренди відповідно до п. 5.5 договору, він зобов’язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обрана заявником касаційної скарги правова позиція щодо необґрунтованості визнання судом першої інстанції додаткової угоди №3 від 31.03.2009 року неукладеною також суперечить встановленим судами попередніх інстанцій на підставі досліджених та оцінених згідно статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України доказів обставинам справи.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення статті 638 Цивільного кодексу України є неспроможними, оскільки судами попередніх інстанцій було всебічно перевірено досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору та додаткових угод від 17.10.2008 року, від 31.12.2008 року №2 до нього, зазначено строк договору оренди, визначено орендну плату за весь час оренди, враховано пункт 5.10 договору.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року у справі № 16/278-52/139 залишити без змін.