Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення безпідставно списаних коштів в сумі 21 434,41 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2011 року (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Крутовських В.І., Науменко І.М.), позов задоволено.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суд від 08.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доповідач Волковицька Н.О.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 1, 6 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно правових актів та набрання ними чинності" (503/97) , Постанови КМУ від 26 квітня 2002 року № 569 (569-2002-п) "Про затверження Статуту редакції газети "Урядовий кур’єр".

Заявник вважає, що наказ Міністерства інфраструктури України № 8 від 25.02.2011року (z0244-11) "Про внесення змін до коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов'язані з ними послуги" є чинним з 01.03.2011року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вантажовласник) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" (залізниця) укладено договір за № ПР/ДН –310 –916/НЮп/5320/2010/888 від 01.06.2010 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 3.5 до зазначеного договору, з урахуванням протоколу погодження розбіжностей, вартість за перевезення, додаткових зборів та розмірів штрафів, передбачених пунктом 3.2 цього договору, визначається Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1 з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів, наказами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, вартість додаткових зборів згідно додатку № 1 визначається калькуляціями, затвердженими залізницею. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість (ПДВ) у встановленому законодавством порядку. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

У березні 2011 року з особового рахунку Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" по переліках № № 0503, 0603, 0703 Державного підприємства "Придніпровська залізниця" списано надміру 21 431,41 грн., що становить різницю в тарифах на перевезення вантажів за період з 01.03.2011 року по 10.03.2011 року згідно наказу Міністерства інфраструктури України № 8 від 25.02.2011 року (z0244-11) "Про внесення змін до коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов'язані з ними послуги".

Зазначений наказ зареєстрований Міністерством юстиції України 28.02.2011 року за № 244/18982 та оприлюднений в газеті "Урядовий кур'єр" 01.03.2011 року.

Відповідно до пункту 3 вказаного наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Однак, пунктом 1 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 3 вказаного Указу Президента України (493/92) нормативно-правові акти міністерств набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ним чинності.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в наказі № 8 від 25.02.2011року (z0244-11) не встановлено пізнішого строку набрання ним чинності, а тому цей наказ набуває чинності через 10 днів після його реєстрації, тобто з 11.03.2011 року, в зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для застосування підвищеного коефіцієнту тарифів в період з 01.03.2011року по 10.03.2011року.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Такий же обов’язок виникає, коли підстава на якій придбано майно, згодом відпала.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди як першої так і апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на Указ Президента України, від 10.06.1997, № 503/97 (503/97) "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" викладені в касаційній скарзі досліджені судами попередніх інстанцій та обґрунтовано спростовані, оскільки останній виданий з метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. Положення вказаного Указу не встановлюють порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих Міністерством юстиції України.

Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі № 19/5005/11686/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.