Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У березні 2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про внесення змін до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш", з урахуванням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2005 р., обґрунтовуючи позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 651, 652, 654 Цивільного кодексу України тим, що Дніпропетровською міською радою було прийнято ряд рішень з метою приведення рішень міськради у відповідність до вимог чинного законодавства з приводу зміни розміру плати за землю. Надіслана міською радою вимога про приведення договорів оренди земельної ділянки до вимог законодавства від 13.08.2010 р., відповідачем була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі, змінено пункт 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року, укладеного Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш" та виклавши його в такій редакції: "3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2011 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на те, що дійшовши правильного висновку про необхідність захисту прав міської ради, судами було залишено поза увагою те, що новою редакцією спірного пункту договору 3.1 не визначено, зокрема, фактичний розмір орендної плати та форма її платежу відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час нового розгляду справи Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор подав до суду заяву про уточнення до позовної заяви (том 2 а.с. 10), в якій просив змінити пункт 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 р. зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2002р. за № 2066, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Металургмаш", з урахуванням додаткової угоди до договору від 28.09.2005 р., зареєстрованої в реєстрі за № 6010 від 28.09.2005 р., державна реєстрація якої відбулася 02.12.2005 р., виклавши його в наступній редакції:

"3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) ".

У відзиві ПАТ "Металургмаш" (який є правонаступником ВАТ "Металургмаш") просило відмовити у задоволенні позовної заяви вказуючи на те, що в даному випадку ті нормативні акти та Податковий кодекс України (2755-17) , на які як на підставу своїх вимог посилався прокурор, набрали чинності після укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню і мають відношення тільки для договорів оренди землі, які укладались після прийняття цих нормативних актів.

Крім того, 25.10.2011 р. ПАТ "Металургмаш" подав до суду заяву від 05.10.2011 р. про залишення позову прокурора у даній справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 р. було порушено провадження у справі № П8/14471-10(8/190-10) за позовними вимогами Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пункту 3.1 договору оренди землі від 25.07.2002 р. укладеного з ПАТ "Металургмаш".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 р. (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволені, з мінено пункт 3.1. договору оренди землі від 25.07.2002 р. (з урахуванням додаткової угоди до договору від 28.09.2005р.), зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2002р. за № 2066, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Металургмаш", виклавши його в наступній редакції:

"п.3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) ".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, наявності підстав для внесення змін до договору оренди землі, встановлених чинним законодавством та умовами самого договору, з посиланням, на норми чинного законодавства, постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 (v0006600-11) , а також на постанови Верховного Суду України у справах № 2-1/10068-2008, № 27/15-10 та постанови Вищого господарського суду України.

За апеляційною каргою ПАТ "Металургмаш" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Білецька Л.М., Тищик І.В., Логвиненко А.О.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.12.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Металургмаш" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що відповідачем на момент укладення договору оренди землі не було порушено норм законодавства, а саме Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " № 309 –VІ від 03.06.2008 р. (309-17) , яким внесені зміни до Закону України "Про оренду землі" (161-14) , а також не порушено норм Податкового кодексу України (2755-17) , і оскільки вказані нормативні акти набрали чинності після укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки, в даному випадку вони застосуванню не підлягають.

Крім того, скаржник зазначив щодо порушення норм пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України та залишення поза увагою доводів відповідача щодо наявності у господарському суді спору між тими ж сторонами з тих самих підстав, а саме за зустрічною заявою Дніпропетровської міської ради до ВАТ "Металургмаш" про зобов'язання внести зміни до пункту 3.1 договору оренди землі від 25.07.2002 р., в межах справи № П8/14471-10(8/190-10), що в свою чергу є підставою для залишення позову прокурора у даній справі без розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.07.2002 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Металургмаш" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 0,5064 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Собінова,1 для фактичного розміщення складів.

28.09.2005 р. між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш" було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, пунктом 3.1 якої сторонами було встановлено, що річна орендна за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Предметом спору у даній справі є вимога Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року (з урахуванням додаткової угоди до договору), укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш", з метою приведення договору до вимог чинного законодавства. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 (309-17) внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ;

- для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, що діє на час вирішення спору, повністю відповідає мінімальному розміру річної орендної плати, який передбачала стаття 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяв до 01.01.2011 р.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно статті 30 Закону України "Про оренду землі" та розділу 8 договору оренди землі, укладеного між сторонами, зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового розгляду справи було встановлено, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і оскільки укладений між сторонами договір передбачає можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Враховуючи викладене та встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Стосовно доводів скаржника про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами вказаної норми, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, як було встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі № П8/14471-10(8/190-10), на яку посилається скаржник, за зустрічною заявою Дніпропетровської міської ради було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 р., тобто після прийняття ухвали суду від 16.03.2011 р. про порушення провадження у даній справі № 5005/3340/2011 (№ 21/5005/11886/2011) за позовом прокурора.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 р. у справі № 21/5005/11886/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.